Протистояння в Луганську (1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протистояння в Луганську
Дата: 10–25 лютого 1918
Місце: Луганськ
Результат: У місті ліквідовані анархістські збройні загони і організації.
Сторони
РСФРР Анархісти
Командувачі
Пархоменко Олександр Якович Каско Олександр
Військові формування
Червона гвардія Бронепотяг Чорноморського загону
Чорна гвардія Луганська
Втрати
2 анархісти вбиті, командир бронепотяга Каско розстріляний

Протистояння в Луганську — збройне протистояння між луганським Виконкомом, який спирався на Червону гвардію Луганська, з одного боку, і анархістами на бронепотязі, з іншого боку.

Передісторія[ред. | ред. код]

Будинок предводителя дворянства Сергія Іллєнка, який зайняли анархісти та обстріляли більшовики у лютому 1918 р.

8 лютого 1918 року загін Юрія Сабліна покинув Луганськ, у якому перебували орієнтовно з 26-27 грудня 1917 року[1].

Прибуття в Луганськ Чорноморського загону[ред. | ред. код]

Через кілька днів в місто прибув бронепотяг із загоном моряків Чорноморського флоту на чолі з Олександром Каскою, значну частину якого становили анархісти та ліві есери.

Представник бронепотягу прибув до виконкому Луганської ради робітничих депутатів і зажадав видати їм ряд речей, в тому числі шкіряні костюми, дамську білизну, вина та ін. Виконком їм в цьому відмовив, але пообіцяв виділити продовольство. Тоді анархісти вимагали дати їм дозвіл на провадження реквізиції серед містян. У цьому виконком їм також відмовив.

Бій за будинок Сергія Іллєнка[ред. | ред. код]

Моряки та місцеві анархісти зайняли будинок Сергія Іллєнка (пров. Наталіївський, 9). Анархісти з бронепотяга скликали загальні збори Червоної гвардії Луганська, на якому скаржилися на луганський виконком, і вели анархістську агітацію[2].

Після цього луганський виконком ухвалив рішення роззброїти бронепотяг і загін місцевих анархістів. Будинок Сергія Іллєнка, де знаходився штаб анархістів, оточила червона гвардія і запропонувала анархістам покинути місто. Анархісти відмовилися, і тоді по будівлі був відкритий вогонь з артилерії. В результаті зіткнення загинуло дві особи.

Анархісти відійшли до свого бронепотяга та почали готуватись до від'їзду.

Полонення Олександра Пархоменка[ред. | ред. код]

23 лютого начальник Червоної гвардії Луганська Олександр Пархоменко прийшов на залізничний вокзал. Анархісти повідомили йому, що від'їжджають, схопили Пархоменка, затягли його до вагону і з великою швидкістю виїхали у сторону станції Родакове.

Червона гвардія вирушила навздогін. Вночі на 24 лютого за Родаковим відбувся бій між більшовиками та анархістами. До полону анархістів потрапило ще кілька більшовиків. 24 лютого Луганська рада робітничих депутатів відправила телеграми червоному командиру Юрію Сабліну, у головний штаб Червоної армії та іншим більшовицьким утворенням за скаргами на Чорноморський загін Олександра Каски[3] Завдяки втручанню Юрія Сабліна конфлікт був врегульований, червоногвардійців звільнили, а командира бронепотяга розстріляли.[4][5]

У більшовицької літературі 30-х років фінал цього протистояння описувалося трохи інакше: 

Анархісти, навіть уявити не могли, що чоловік цей виявиться досить сильним: зірвавши з себе мотузки, впоравшись з трьома охоронцями і, схопивши в руки гранату, він увійшов до них у вагон і спокійно сказав: «Відкриваю запис до Червоної гвардії. Хто хоче жити - відправиться зі мною на допомогу робітникам Новочеркаська, а потім отримає свободу. Або ... Викинувши з поїзда свого ватажка, анархісти підкорилися Пархоменко. Під стукіт коліс він розповідав їм про більшовицької партії, а незабаром недавній бранець став їх командиром.[6]

У культурі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Савченко В. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006. — 415 с.
  2. ↑ «Летопись революции» 1928. N 1 (28). С. 203
  3. ↑ Телеграфный протест Луганского Совета против ареста анархистами и левыми эсерами тов. Пархоменко 24 февраля 1918 г.
  4. ↑ «Летопись революции» 1928. N 1 (28). С. 204
  5. ↑ Великая Октябрьская Социалистическая революция на Украине: февраль 1917 ‒ апрель1918: сборник документов и материалов в трех томах. ‒ Т. 3: Борьба за распостранение и упрочнение советской власти на Украине: декабрь 1917 ‒ апрель 1918 / Составит.: И. В. Демкин, А. З. Мищенко, С. О. Розин, Е. П. Шаталина; Под ред. С. М. Короливского. Центральный государственный архив Октябрьской революции и социалистического строительства УССР. ‒ К.: Государственное издательство политической литературы УССР, 1957. ‒ 1000 с. С. 233—234
  6. ↑ Александр Пархоменко: Жизнь его была прекрасной сказкой. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]


Бойові дії Це незавершена стаття про битву.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протистояння_в_Луганську_(1918)&oldid=40575805