Психологічні втрати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

До бойових психічних втрат зараховують особовий склад, який втратив боєздатність унаслідок дії бойових психогенних стрес-факторів на короткий або тривалий час.

У статті розкривається класифікація бойових психогенних втрат з урахуванням досвіду застосування частин та підрозділів Збройних Сил України в антитерористичній операції. Висвітлені підходи іноземних та вітчизняних вчених щодо впливу бойової обстановки на психіку військовослужбовця. Надано визначення бойових психогенних втрат та їх типізацію, розкрити фактори впливу на психіку військовослужбовців в бойових умовах. За оцінками вітчизняних та іноземних вчених , психогенні втрати в сучасних війнах можуть складати до 30% і більше від кількості санітарних втрат. Психологічні втрати поділяються і відрізняються за:

Психічні втрати серед загальних[ред. | ред. код]

Психотравмовані що залишаються в строю[ред. | ред. код]

Особовий склад, що залишився в строю, але втратив боєздатність внаслідок дії сильних психотравмуючих чинників.

Короткочасні психологічні втрати[ред. | ред. код]

Військовослужбовці, які нормально поводяться у звичайній ситуації, але втрачають контроль над собою в бою, поводяться неадекватно до вимог бойової обстановки, втрачають на певний час доцільну та раціональну активність внаслідок порушення регулюючої, управлінської функцій психіки в умовах впливу негативних бойових стресорів. Психогенні втрати складаються із санітарних психогенних і власне психогенних. За даними іноземних фахівців, таких військовослужбовців налічується близько 75%. Переляк, страх, невпевненість, втрата здатності адекватно оцінювати обстановку, фрустрація – ці та інші психічні стани характеризують так звані "короткочасні психологічні втрати"

Безповоротні психічні втрати[ред. | ред. код]

Військовослужбовці, що істотно знизили, втратили або припинили бойову активність унаслідок дії негативних психогенних чинників (це безповоротні та санітарні (бойові і небойові) втрати.

Психологічні втрати у співвідношенні до санітарних[ред. | ред. код]

За підрахунками фахівців, у Другій світовій війні бойові психогенні травми склали близько 7% усіх санітарних втрат, у період арабо-ізраїльських війн (1973) їх кількість зросла до 25%. На підставі цього зарубіжні аналітики роблять висновок, що бойові психогенні втрати на сучасному театрі воєнних дій можуть скласти до 13% від загальної чисельності військ і до 30% від кількості усіх санітарних втрат. Загалом бойові психічні травми та розлади виникають на всіх стадіях бою, якщо сила впливу факторів бойової обстановки перевищує захисні можливості організму особистості військовослужбовця. За умовами і терміном прояву бойові психогенні втрати можливо розподілити на декілька груп.

Перша группа[ред. | ред. код]

До першої групи належать травми і розлади, які виникають за нетривалий час, практично в момент виникнення психотравмуючої ситуації. Військовослужбовці, зазнавши бойових психічних травм такого типу, можуть стати повністю загальмованими, не реагувати на обстановку або, навпаки, виявляти високу активність, бігати, кричати тощо. Нервове потрясіння, яке у цей момент переживають військовослужбовці, настільки сильне, що вони тимчасово втрачають здатність критично оцінювати події, адекватно мислити.

Друга группа[ред. | ред. код]

До другої групи належать бойові психогенні травми і розлади, що розвиваються протягом досить тривалого проміжку часу під впливом слабких, але постійно діючих факторів бойової обстановки. Накопичення психологічного напруження відбувається постійно, акумулятивно, інколи непомітно для військовослужбовців. У ході Другої світової війни американські психологи ввели термін “бойове виснаження”, що більшою мірою стосується розладів психіки, викликаних тривалим перебуванням особового складу в бойових умовах (екстремальній ситуації), своєрідною “втомою” від бойової обстановки.

Третя группа[ред. | ред. код]

До третьої групи належать посттравматичні стресові розлади, що виникають протягом певного часу. Основними симптомами є нав’язливі спогади про психотравмуючі події, намагання позбавитися думки про них; переживання дій, ситуацій; нездатність згадати події, що передували психотравмуючій ситуації; нездатність до співпереживання, співчуття, сімейного життя; відчуття меншовартості; порушення сну; спалахи гніву та агресії щодо людей і предметів; нездатність зосередити увагу тощо. Синдром поширення посттравматичних стресових розладів спостерігається у 50–80% військовослужбовців, що зазнали важкого стресу.

Симптоми бойових психічних травм[ред. | ред. код]

Загальними симптомами бойових психічних травм, викликаних нервово-психологічним напруженням, є переляк, прояви вікового регресу (дитячі реакції), беззмістовне буркотіння, тремтіння. Для гіперактивної форми характерні метушня у пошуках укриття, агресивність, істеричний крик або плач; крик із підвищеною активністю; дратівливість і злоба; агресивність. Для загальмованості характерні стан ступору, апатія, загальмованість рухів, непритомність. На психічному рівні у разі бойових психічних травм виникають наступні розлади: нездатність концентрувати увагу; тимчасова або повна втрата пам’яті; неможливість запам’ятовування інформації; підвищена чутливість до шумів, світла, запахів; порушення логіки та швидкості мислення; порушення критичності сприйняття обстановки та своїх дій; послаблення вольових якостей; зорові та слухові галюцинації. На тілесному рівні можливі: часткова втрата і послаблення зору, слуху; часте сечовипускання; розлади шлунку; порушення темпу дихання; порушення циркуляції крові, що призводить до оніміння ніг та рук; сильна напруженість м’язів; часте серцебиття; болі у ділянці серця та грудної клітки; болі в попереку; болі хірургічних шрамів, старих ран; неконтрольоване слиновиділення. Наведений перелік симптомів не є вичерпним. У кожному конкретному випадку прояви бойових психічних травм і розладів залежать від умов бойової обстановки, індивідуально-психологічних та групових особливостей особового складу тощо.

Безповоротні, санітарні та тимчасові психічні втрати[ред. | ред. код]

Безповоротні психологічні втрати[ред. | ред. код]

Безповоротні психогенні втрати - втрата військовослужбовцями боєздатності, внаслідок якої стає неможливим повернення особового складу та до строю взагалі. Психотравмовані військовослужбовці потребують тривалого лікування, надання медичної допомоги та професійної психологічної і психіатричної допомоги у спеціалізованих закладах, проходження курсу соціальної та психологічної реабілітації.

Санітарні психогенні втрати[ред. | ред. код]

Санітарні психогенні втрати – втрата військовослужбовцями боєздатності, відновлення якої досягають наданням психологічної допомоги та реабілітації у відповідних пунктах надання психологічної допомоги та реабілітації.

Тимчасові психогенні втрати[ред. | ред. код]

Тимчасові психогенні втрати – короткотермінова втрата боєздатності особового складу, відновлення якоїдосягають методом само - та взаємодопомоги безпосередньо в підрозділі у бойовій обстановці.

Див. також[ред. | ред. код]

УДК: 355