Координати: 37°56′26.00000010161″ пн. ш. 23°35′17.0000001016″ сх. д. / 37.94056° пн. ш. 23.58806° сх. д. / 37.94056; 23.58806

Псітталея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Псіталея)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Псітталея
Географія
37°56′26.00000010161″ пн. ш. 23°35′17.0000001016″ сх. д. / 37.94056° пн. ш. 23.58806° сх. д. / 37.94056; 23.58806
АкваторіяЕгейське море
Група островівСаронічні острови
Площа0,375 км²
Довжина0,475 км
Ширина1,52 км
Країна
 Греція
Адм. одиницяПірей (ном)[d]
Населення0 осіб (2011),
74 осіб (1951)[1]
Псітталея. Карта розташування: Греція
Псітталея
Псітталея
Псітталея (Греція)
Мапа

CMNS: Псітталея у Вікісховищі

Псіталея (грец. Ψυττάλεια) — безлюдний острів у Саронічній затоці неподалік від Пірея. Адміністративно належить до громади (діму) Пірей, що входить в периферійну одиницю Пірей в периферії Аттика.

Площа острова 0,375 км2. На острові знаходиться найбільший в Європі завод з очищення стічних вод[2][3].

Історія

[ред. | ред. код]

У 480 р. до н. е. острів Псітталея відіграв важливе значення у битву греків з персами при Саламіні. Напередодні битви на острів було висаджено 400 перських воїнів, проте Арістід на чолі загону гоплітів захопив острів і зробив його плацдармом греків. В ході бою грецький загін знищував, або брав у полон перських воїнів, котрі рятувалися з потопаючих кораблів[4].

У Середньовіччя і до недавнього часу острів називався Ліпсокутали[5] (грец. Λειψοκουτάλι — букв. напів-ложка), оскільки він нагадує половину ложки, якщо дивитися з прилеглої гори Егалео.

У середині XX століття на Псітталеї знаходилася в'язниця Військово-морських сил Греції[6].

Таким чином, частина острова є історичним пам'ятником і охороняється державою. Інша частина в 1990 році була використана під будівництво очисного заводу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Greek census 1951
  2. Athens Stock Exchange. Elliniki Technodomiki TEB AE. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2012.
  3. Andritz to supply sewage sludge drying system for Athens, Greece. Andritz. Архів оригіналу за 21 травня 2011. Процитовано 10 січня 2012.
  4. Суриков И. Е. (2008). Глава II. Аристид: политик вне группировок. Античная Греция: политики в контексте эпохи (рос.). Москва: Наука. с. 122—123. ISBN 978-5-02-036984-9.
  5. F.A. Paley. The Tragedies of Aeschylus with an Engl. Comm., by F.A. Paley. с. ad ΠΕΡΣΑΙ 449. Процитовано 10 січня 2012.
  6. Alexander Farnsworth. Athens treatment facilities provided offshore engineering challenges. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2012.