Пульсар Вітрил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пульсар Вітрил ФФйфф
Vela Pulsar jet.jpg
Пульсар Вітрил та оточуючий його плеріон (туманність з вітром пфульсара)

{{Зірка observeф

epoch=J2000 ra=08г 35х 20.65525с dec=-45° 10′ 35.1545″[1]фффФффффйцФфйфйц appmag_v= 23.69[[\☆○○•○7][[]⁹⁹~` constell=[[Вітрила ~22~•••☆☆--#]-@@@@---₴90##]#]@##@@£1ццц[9$¥⁹$⁹$$~`~:~>■>фцфЦцй[⁸⁹]⁹♤⁶◇◇⁶уіі5іііфіі6івфф$^аєх⁹⁹кквєфіваі:яяЯяяяя хжххх⁹8ффіфффі$'есск⁹1# цу11фцці3цццй#⁹йффі°°фуцйцц°•9•<•[◇[⁹●\\~☆○\⁷~•|\\••

{{Зірка astrometry 9⁸9◇[[⁹⁹⁷\◇⁹• {{Зірка catalog⁹$=фйфццЙйцфй'ес ц}}віскі уууіУуф

іЦЦ

••~~☆••••!!@@@фЙцф5фЦй3фФКУФФу!ф5ФфФФ іфффіяЯяЦціуффЦЦфІЦЦФФ

Характеристики[ред. | ред. код]

Пульсар обертається 11,195 разів на секунду[2] (тобто має період 89,33 мілісекунд — найкоротший відомий на момент його відкриття), а залишок від вибуху наднової за оцінками розширюється зі швидкістю 1 200 км/с[3].

Пульсар має третій за яскравістю видимий компонент серед всіх відомих пульсарів (V = 23,6 видимої зоряної величини)[4], який пульсує двічі для кожного радіоімпульсу.

Крім того, пульсар Вітрил є найяскравішим постійним об'єктом на небі у високоенергетичних гамма-променях.

Дослідницькі кампанії[ред. | ред. код]

Зв'язок пульсара Вітрил із залишком наднової Вітрил, встановили астрономи Університету Сіднея 1968 року[5]. Це був прямий спостережуваний доказ того, що наднові утворюють нейтронні зорі.

Дослідження, проведені Келлоггом із колегами на даних супутника UHURU в 1970-71 роках показали, що пульсар Вітрил і об'єкт Вітрила Х є окремими, але просторово пов'язаними об'єктами. Термін Вітрила Х використовувався, щоб описати весь залишок наднової[6], але Вейлер і Панагія 1980 року встановили, що Вітрила Х насправді є плеріоном, що розташований у більш тьмяному залишку наднової[відсутнє в джерелі] та рухається енергією (вітром) пульсара[7].

12 травня 2015 року НАСА запустило дослідницьку повітряну кулю з Аліс-Спрингс у Північній території Австралії, яка несла кілька інструментів, розроблених у межах спільного проекту Нагойского університету й університету Кобе в Японії для вимірювання випромінювання гамма-променів від пульсара Вітрил. Політ мав завершитися біля Лонгріч, Квінсленд, після заходу сонця[8].

Позначення[ред. | ред. код]

Пульсар іноді називають Вітрила Х, але це явище окреме і від пульсара, і від туманності Вітрила Х. Радіо-огляд області Вітрила-Puppis А телескопом Міллс Кросс у 1956-57 роках виділив три сильні джерела радіовипромінювання: Вітрила X, Вітрила Y та Вітрила Z. Ці джерела є спостережувано близькими до залишку наднової Puppis A, який також є сильним джерелом рентгенівського і радіо- випромінення[9].

Пульсар і пов'язану з ним туманність не слід плутати з Вітрила Х-1 — розташованою неподалік, але не пов'язаною масивною рентгенівською подвійною зорею.

У музиці[ред. | ред. код]

Випромінення пульсара Вітрил і пульсара PSR B0329+54 були перетворені в чутний звук французьким композитором Жерара Гризе і використані у творі Ле-нуар-де-л'етуаль (фр. Le noir de l'étoile, букв. «Чорнота зорі», 1989-90)[10][11][12].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vela pulsar. SIMBAD. Процитовано 9 січня 2013. 
  2. Manchester, R. N.; Hobbs, G. B.; Teoh, A.; Hobbs, M. (August 2005). ATNF Pulsar Catalogue: J0835-4510. VizieR Online Data Catalog. Bibcode:2005yCat.7245....0M. 
  3. Lyne, Andrew G.; Graham-Smith, Francis (1998). Pulsar Astronomy (вид. 2nd). Cambridge University Press. ISBN 0-521-59413-8. 
  4. Mignani, R. P.; Zharikov, R. P.; Caraveo, P. A. (October 2007). The Optical Spectrum of the Vela Pulsar. Astronomy and Astrophysics 473 (3): 891. Bibcode:2007A&A...473..891M. arXiv:0707.2036. doi:10.1051/0004-6361:20077774. 
  5. Large, M. I.; Vaughan, A. E.; Mills, B. Y. (October 1968). A Pulsar Supernova Association?. Nature 20 (5165): 340–341. Bibcode:1968Natur.220..340L. doi:10.1038/220340a0. 
  6. Kellogg, E.; Tananbaum, H.; Harnden, F. R., Jr.; Gursky, H.; Giacconi, R.; Grindlay, J. (August 1973). The X-ray Structure of the Vela X Region Observed from Uhuru. The Astrophysical Journal 183: 935–940. Bibcode:1973ApJ...183..935K. doi:10.1086/152279. 
  7. Weiler, K. W.; Panagia, N. (October 1980). Vela X and the Evolution of Plerions. Astronomy and Astrophysics 90 (3): 269–282. Bibcode:1980A&A....90..269W. 
  8. Jeffery, Mark; Sleath, Emma (12 травня 2015). Huge research balloon launched in Alice Springs to observe neutron star Vela Pulsar. ABC News (Australia). Процитовано 12 травня 2015. 
  9. Rishbeth, H. (December 1958). Radio Emission from the Vela-Puppis Region. Australian Journal of Physics 11 (4): 550–563. Bibcode:1958AuJPh..11..550R. doi:10.1071/PH580550. 
  10. Del Re, Giuseppe (2000). The Cosmic Dance: Science Discovers the Mysterious Harmony of the Universe. Philadelphia: Templeton Foundation. с. 24–25. ISBN 978-1-890151-25-6. 
  11. Luminet, Jean-Pierre (2011). Illuminations: Cosmos et esthétique (фр.). Paris: Odile Jacob. с. 419–420. ISBN 978-2-7381-2562-0. 
  12. Gérard Grisey (1946-1998): Le Noir de l'Étoile (1989-1990) (фр.). IRCAM. Процитовано 12 січня 2016. 
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Caraveo2001", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: Карта зоряного неба 08г 35м 20.65525с, −45° 10′ 35.1545″