Підводні човни проєкту 615
| Підводні човни проєкту 615 | ||
|---|---|---|
| ||
 | ||
| M-296 проєкту А615 в Одесі | ||
| Під прапором |  СРСР
| |
| Спуск на воду | 1953-1957 рр (29 човнів) | |
| Виведений зі складу флоту | 1956—1965 рр | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Малий торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | ЦКБ-18 | |
| Головний конструктор | А. С. Касацієр | |
| Класифікація НАТО | Quebec | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16 вузлів (30 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 15 вузлів (28 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 120 м | |
| Автономність плавання | 10 діб | |
| Екіпаж | 29-33[1] особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 56,6 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,45 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,6 м | |
| Водотоннажність надводна | 406 т | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | спарений автоматична 25-мм гармата 2М-8 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
Носові: 4 ТА калібру 533-мм, (4 торпеди) | |
 Зображення на Вікісховищі |
||
Підводні човни проєкту 615 (А615) (Quebec) — тип малих підводних човнів СРСР. Побудовано і передано флоту 29 човнів цього проєкту. Планувалося побудувати 100 човнів. Єдиний проєкт ПЧ з підводним рухом на дизельному двигуні. Підводні човни цього типу призначалися для захисту портів, військово-морських баз і місць розосередженого базування ВМФ СРСР від нападу кораблів противника, а також для нанесення торпедних ударів по кораблях і судам противника в умовах позбавленими перешкод і шхер. Як і їхні попередники типу «Малютка», підводні човни цього проєкту для підвищення оперативної мобільності флоту могли перекидатися на інші театри військових дій залізничним транспортом. Транспортування залізницею за проєктом повинна була відбуватися з мінімальним демонтажем конструкції.
Історія[ред. | ред. код]
Проєктування[ред. | ред. код]
Проєкт 615 був розроблений відразу після німецько-радянської війни і був розвитком підводних човнів типу «Малютка». Поштовхом до його створення був вихід в липні 1946 року постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого розвитку робіт у галузі створення ПЧ з єдиним двигуном». Згідно з цією постановою в ЦКБ-18 були розпочаті роботи по створенню дослідного зразка підводного човна з єдиним двигуном за типом єдиного двигуна з хімічним поглиначем вапняним (ЄД-ХПВ), працюючим по замкнутому циклу з використанням кисню для окислення палива і твердого хімічного поглинача для видалення вуглекислого газу. Головним конструктором корабля був призначений А. С. Кассацієр, його заступниками стали А. К. Назаров та С. Є. Ліпеліс.
Будівництво[ред. | ред. код]
Після успішних випробувань головного корабля проєкт пішов в серійне виробництво в модифікації А615, що відрізнявся тільки установкою однієї цистерни для рідкого кисню замість двох, при збереженні тієї ж ємкості. 1949 року на заводі «Судомех», для перевірки розташування механізмів і обладнання був побудований дерев'яний макет у натуральну величину. У березні 1950 року заклали дослідний човен (М-254), а в серпні спустили його на воду. З вересня почалися його швартовні випробування. У липні 1951 року — заводські випробування. Тільки через рік вдалося розпочати державні. Будівництво усієї серії очолював Є. П. Корсак. Між спуском і початком швартовних випробувань в 1954-1955 роках становив 1-2 місяці. Тривалість швартовних випробувань перших човнів була 5,5 місяця, наступних — 2 місяці. Заводські ходові а потім і державні випробування проводилися в Таллінській військовій базі.
Будівництво цих підводних човнів на заводі імені А. Марті було пов'язане з великими труднощами — верф не будувала ПЧ вже 15 років. Але на відміну від секційного методу (на «Судомехе») тут будували блоковим. Цей метод був ефективнішим: стапельний період становив близько 120 днів, а загальний цикл побудови скорочувався на 20-25 %, зменшувалися витрати і трудомісткість — знижувалася собівартість. Крім того відрізнявся і метод спуску — на «Судомехе» зі стапеля знімали двома плавкранами, а на заводі імені А. Марті викочували на візках прямо в плавдоки і потім спускали його на воду. Всього з 1953 по 1959 роки, крім головного човна проєкту 615 було випущено 29 човнів модифікації А615. 23 з них були побудовані на ССЗ «Судомех» і 6 — на Адміралтейському ССЗ (до грудня 1957 року — ССЗ ім. А. Марті).
Конструкція[ред. | ред. код]
За архітектурою корпусу підводні човни цього проєкту були півторакорпусними. Міцний корпус поділявся поперечними перегородками на 7 відсіків. Поперечні перегородки, що обмежували третій відсік (центральний пост), повинні були витримати тиск 10 кгс / кв. см, решта перегородок розраховувалися на 1 кгс/кв. см..
Озброєння[ред. | ред. код]
Човни були озброєні чотирма торпедними апаратами в носовій частині, для яких не було передбачено перезаряджання торпед в морі. На перших човнах було встановлено спарену 25-мм зенітну гармату в обтічній формі передньої частини рубки, що робило цей проєкт останнім у світовій практиці з палубними гарматами.
Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]
Відмінною особливістю цього типу малих підводних човнів стала наявність єдиних повітро-незалежних двигунів для підводного ходу. Як головний двигун був прийнятий дизель 32Д потужністю 900 к.с., для форсованих режимів призначалися два дизельні двигуни М50П по 700 к.с., високошвидкісних, але з набагато меншим моторесурсом. Для підводного плавання на дизельних двигунах головний човен мав дві цистерни з рідким киснем загальною масою 8,5 тонн і 14,4 тонни хімічного поглинача вапняного типу. Також, на середньому валу був електродвигун ПГ-106 потужністю 100 к.с..
Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред. | ред. код]
- Активний гідролокатор Тамір-5;
- Пасивний гідролокатор «Фенікс»;
- Nakat ESM-System;
- Система розпізнавання «свій-чужий».
Малі розміри човна і конструкція не дозволяли встановлювати сучасні системи гідроакустичного обладнання.[2]
Експлуатація[ред. | ред. код]
Човни А615 користувалися поганою славою у підводників, через високу пожежонебезпечність їх називали «запальничками» і практично не експлуатувалися.
Ремонти і модернізації[ред. | ред. код]
Після другої пожежі з потопленням човнів і з людськими втратами човнам проєкту А615 було заборонено до з'ясування причин плавати при роботі дизелів по замкнутому циклу (тобто фактично в підводному положенні). Після розслідування цієї аварії на заводах-будівниках, модернізувалася киснева система, додатково встановлювалася: автоматична апаратура для замірів складу кисню і вуглекислоти; система піногасіння та інші технічні засоби. Саме застосування рідкого кисню як окислювача палива викликало експлуатаційно-технічні складності і підвищувало пожежонебезпеку. Через це на базі проєкту А615 був розроблений модернізований — 637, де замість рідкого кисню використовувався продукт Б-2. Для його відпрацювання було розпочато переобладнання останнього човна проєкту А615 М-361 (але роботи завершені не були).
Інциденти[ред. | ред. код]
- 12 серпня 1956 підводний човен М-259 під командуванням капітана 3-го рангу Є. В. Бутузова відпрацьовував навчальні задачі на полігоні в західній частині Фінської затоки, коли в результаті зниження частки кисню в газовій суміші відбувся об'ємний вибух у відгородці середнього дизеля. При вибуху загинули три члени екіпажу, інженер-механік старший інженер-лейтенант М. П. Первухін задихнувся в диму, важкі травми та опіки отримали ще шість осіб. Поранених евакуювали торпедні катери, а підводний човен на буксирі відвів в Кронштадт протичовновий корабель. Державна комісія, що займалася розслідуванням аварії, недоробок в конструкції човна не виявила і визнала причиною події недоліки організації служби, за що Є. В. Бутузов був понижений у званні.
- 26 вересня 1957 підводний човен М-256 (англ.)[en] проходив випробування на швидкість на мірній милі Таллінського полігону неподалік від півострова Вімсі (Фінська затока). У результаті зниження частки кисню в газовій суміші стався об'ємний вибух в вигородці середнього дизеля. Пожежа, підживлюючись киснем з цистерни, поширилася на четвертий, п'ятий і шостий відсіки. Перебіркові двері були заблоковані уламками і тілами загиблих. У результаті командир човна капітан 3-го рангу Ю. С. Вавакін наказав екіпажу решти відсіків вийти на верхню палубу і зібратися в огорожі рубки. Прибуле до місця аварії рятувальне судно намотало на гвинт зчіпний канат, а підійшовший есмінець, побоюючись вибуху, відійшов від терплячого лихо човна на значну відстань. У зв'язку з відсутністю засобів пожежогасіння, пожежа у відсіках тривала, поки не вигоріли ущільнення забортних отворів, після чого всередину корпусу почала надходити вода, човен втратив поздовжню остійність і з диферентом на корму затонув. З води вдалося підібрати тільки сімох членів екіпажу (35 людей загинуло), бо підводний човен був оснащений лише сімома рятувальними жилетами. Жоден із загиблих в морі моряків не був знайдений.
Спочатку було констатовано, що причину аварії неможливо встановити, але у 1958 році це було переглянуто.[3]
- На Чорноморському флоті також затонув М-351, але без втрат серед особового складу.
Сучасний статус[ред. | ред. код]
У 1965 році човни проєкту А615 були виведені з бойового складу ВМФ СРСР через нездатність плавати в підводному положенні спричинене вибухонебезпечністю головної ЕУ. З 1967 року човни перебували на консервації і у 1980 році були здані на металобрухт, два з них стали музеями але вже попереднього проєкту «Малютка». Дотепер як експонати збереглися два підводні човни проєкту А615 — М-261 демонструється в Краснодарі, М-296 знаходиться в Одесі (експонується під позначенням М-305).
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Заводський № | Закладений | Спущений на воду | Переданий флоту | Виведений з флоту |
|---|---|---|---|---|---|
| Завод імені А. Марті, Таллін | |||||
| М-255 | 664 | 08.09.1953 | 16.09.1954 | 10.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-256[en] | 665 | 23.09.1953 | 15.09.1954 | 21.12.1955 | 26.9.1956, затонув внаслідок пожежі |
| М-257 | 666 | 10.11.1953 | 30.09.1954 | 10.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-258 | 667 | 18.11.1953 | 04.11.1954 | 21.12.1955 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-259 | 668 | 12.01.1954 | 05.11.1954 | 13.12.1955 | 12.8.1956, затонув внаслідок пожежі |
| М-260 | 669 | 14.02.1954 | 21.05.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-261 | 1070 | 23.02.1954 | 21.05.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 на консервації, з 1980 музей в Краснодарі |
| М-262 | 1071 | 20.03.1954 | 12.07.1955 | 31.07.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-263 | 1072 | 08.04.1954 | 02.08.1955 | 02.11.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-264 | 1073 | 04.06.1954 | 14.09.1955 | 03.10.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-265 | 1074 | 15.07.1954 | 09.09.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-266 | 1075 | 30.08.1954 | 30.10.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-267 | 1078 | 15.10.1954 | 14.01.1956 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-268 | 1079 | 20.11.1954 | 16.04.1956 | 26.12.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-269 | 1080 | 30.11.1954 | 17.03.1956 | 27.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-295 | 701 | 10.01.1955 | 03.04.1956 | 16.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-296 | 702 | 01.02.1955 | 04.04.1956 | 23.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, з 1980 музей в Одесі |
| М-297 | 703 | 05.08.1955 | 29.07.1956 | 29.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-298 | 704 | 02.08.1955 | 30.06.1956 | 31.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-299 | 705 | 19.09.1955 | 04.10.1956 | 30.11.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-300 | 711 | 27.09.1955 | 12.10.1956 | 30.11.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-301 | 713 | 07.01.1956 | 23.02.1957 | 27.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-321 | 715 | 24.12.1955 | 23.02.1957 | 23.12.1958 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| Адміралтейський завод, Ленінград | |||||
| М-351 | 801 | 24.03.1954 | 04.07.1955 | 03.08.1956 | затонув внаслідок пожежі |
| М-352 | 802 | 10.04.1954 | 07.10.1955 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-353 | 803 | 15.05.1955 | 26.04.1956 | 30.09.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-354 | 804 | 23.06.1955 | 05.06.1956 | 25.11.1956 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-355 | 805 | 08.07.1955 | 17.04.1957 | 01.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
| М-356 | 816 | 05.04.1956 | 27.04.1957 | 20.08.1957 | 1965, з 1967 р. на консервації, 1980 р. зданий на металобрухт |
Див. також[ред. | ред. код]
- Підводний човен
- Теорія підводного човна
- Підводні човни атомні за типами і країнами
- Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A.B. Schirokorad: Sowjetische U-Boot-Nachkriegsbauten. S. 145.
- ↑ Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. S. 465.
- ↑ Einsatzgeschichte von M-256 bei deepstorm.ru, gesichtet am 11. November 2011
Література[ред. | ред. код]
- А. Б. Широкорад Советские подводные лодки послевоенной постройки' Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0.
- А. Е. Тарас Дизельные подводные лодки 1950—2005 М. Харвест 2006 ISBN 5-17-036930-1
Посилання[ред. | ред. код]
- Проект А615 на deepstorm.ru
- Подводная лодка «М-261» на сайте Черноморского флота
- 36 фотографий М-305, установленной на мемориале 411 береговой батареи г. Одесса
- историческая справка о МС-296, являющейся ныне музейным экспонатом «Малютка М-305» на мемориале 411 береговой батареи г. Одесса.
- Подводная лодка проект А615
- Малые торпедные подводные лодки ПР. 615 И А615
- Projekt A615 bei deepstorm.ru
- Projekt 615 bei deepstorm.ru
| |||||||||||||||||||||||