Корма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корма судна Queen Mary 2
Теоретичний кресленик кормової частини дерев'яного судна[1]

Корма́ — задня частина корпуса корабля (судна).

Корма поділяється на надводну і підводну частини. Форма підводної частини корми впливає на керованість судна, опір води при його русі і на умови роботи суднового рушія, а контури її надводної частини визначають зручність розташування суднових пристроїв (стернового, швартовного, буксирного тощо) і суднових приміщень. Форма надводної частини корми значною мірою залежить від призначення корабля (судна) та його розмірів.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Корма на старовинних суднах зазвичай мала чотирикутну форму. Така конструкція корми, хоча і не відрізнялася великою міцністю, але проіснувала майже до кінця XIX ст. Кругла корма була введена тільки в середині XIX ст. і незабаром повсюдно отримала визнання.

Набір корпусу судна з боку корми:
   1 — кіль
   2 — п'ята́ пера стерна
   3 — кормовий дейдвуд
   4 — ахтерштевень
   5 — чака
   6 — філін-транці
   7 — вінтранець
   8 — гельмпорт
   9 — контр-тимберси
   10 — край підзора
   11 — горн-тимберс
   12 — старн-тимберси
   13 — бічні контр-тимберси
   14 — квартер-тимберси
   15 — фашенпіси
   16 — кормові шпангоути
   17 — бортові шпангоути

Висоту конструкції чотирикутного типу визначали від основи ахтерштевня до гакаборта, найбільшу ширину — довжиною вінтранця і довжину — від крайнього кормового поворотного шпангоута (фашенпіса) до гакаборта. Корма складалася з ряду поперечних горизонтальних брусів — транців. Найдовший транець (вінтранець) кріпився на ахтерштевні; верхня грань вінтранця служила нижньою луткою кормових гарматних портів. Фашенпіси своїми нижніми кінцями — загостреними флортимберсами (пік-штуками) — були забиті у фалстарнпост (вертикальний брус, що посилював зсередини ахтерштевень), топтимберси фашенпісів кріпилися до вінтранця і шпігель-транця. Простір між пік-штуками і вінтранцем заповнялося транцями — горизонтальними балками різної довжини. Перший від вінтранця транець називався дек-транцем (він водночас був бімсом нижньої палуби), другий — транцем камери збройового майстра (транці між вінтранцем і пік-штуками називалися filling transoms — проміжними транцями чи «філін-транцями»). Кінці транців впиралися у футокси фашенпісів. Останні додатково посилювалися контр-фашенпісами. До вінтранця кріпилися L-подібні вертикальні бруси — старн-тимберси (довші) і контр-тимберси (коротші між ними), які утворювали своїми кутами кормовий підзор. Нижні частини старн-тимберсів і контр-тимберсів з'єднували два поперечні бруси: нижній, ближчий до вінтранця називався шпігель-транець, а верхній, ближчий до кута, — топ-транець. Між цими брусами розташовувався отвір — гельмпорт, через який проходив балер стерна. Шпігель-транець своєю нижньою гранню утворював верхні лутки кормових портів. Окрім останніх, обабіч гельмпорта розташовувалися вікна кают збройового майстра та помічника скарбника. Вище старн-тимберси з'єднувалися між собою поперечними брусами, що утворювали верхні і нижні лутки кормових вікон. Найвищий транець називався квартердек-транцем, він служив бімсом квартердека.

Корма реплікованого судна Amsterdam VOC (1749)
Оздоблення корми французького корабля Artésien із середини XVIII ст.
Транцева корма зі сліпом японського риболовецького судна Nisshin Maru

У кормовій частині корабля зазвичай розташовуються рушійні та керуючі елементи (стерно, суднові гребні колеса та гвинти тощо). Тому кормова частина корабля зазвичай належала капітанові і в цій частині корабля знаходилися капітан та його помічники. Ця частина корабля зазвичай була захищена від вітру при русі корабля, в ній розташовувалися елементи оздоблення корабля і тут знаходились службові приміщення (кают-компанія, ратс-камера, галереї, каюти) та зберігалися нагороди, які були вручені цьому кораблю.

Контр-тимберс

На кормі розташовувалася галерея — довгий балкон, підлога якого була продовження квартердека. Судна з трьома палубами зазвичай мали дві галереї. Вони виступали за корму й підтримувалися прикрашеними консолями, на яких були укріплені і балюстради галерей. Балюстрада складалася з маленьких стовпців — балясин, які виготовляли у старовинних дерев'яних суднах спочатку з дерева, а з другої половини XVIII ст. — із заліза. У середині балюстради знаходився щит із розпізнавальними знаками країни, якій належало судно. Під вікнами кают-кампанії розташовувався багато прикрашений пояс — шпігельбург, до якого був прикріплений щит з назвою корабля. Карнизи, що йшли під вікнами, називалися рим-реєльсами, ті, що йшли на рівні палуби — фут-реєльсами, площина між ними — підштульцом.

Бічні розширення корми — звиси, або раковини також підтримувалися дерев'яними консолями, встановленими на обшивку корпусу. У раковинах розташовувалися службові приміщення офіцерів. Плоску закруглену зверху поверхню кормового краю судна (гакаборт) прикрашали барельєфами, воєнними трофеями, зображеннями звірів і фігурами святих. Над гакабортом височів один або кілька кормових ліхтарів, що мали зазвичай багате оздоблення.

Одночасно, кормова частина корабля була найвразливішою — тому в бою основною ціллю була корма. На початку XIX століття кормова частина корабля стала округлішою, це пов'язано з появою гвинтових рушіїв. У кормовій частині стали розміщувати основні прилади корабля.

Види форм кормової частини судна[ред. | ред. код]

Еліптична корма[ред. | ред. код]

Звичайна корма має звисаючий високо над водою елемент верхньої частини корпусу судна і є продовженням ахтерштевня, що має назву підзор. Така корма переважно зустрічається у вантажних одногвинтових морських і річкових суден застарілої конструкції, що мають невелику швидкість ходу.

Крейсерська корма[ред. | ред. код]

Більшість транспортних суден мають у надводній частині корми випуклі плавні обриси, так звану крейсерську корму із зануреним у воду підзором. У підводній частині перед ахтерштевнем зазвичай розташовується плавник, який забезпечує краще підходження води до гребного гвинта.

Така форма корми збільшує площу палуби і зменшує вихроутворення за корпусом і використовується на швидкохідних суднах або суднах з декількома гребними гвинтами. Різновид крейсерської корми — криголамна корма

Транцева корма[ред. | ред. код]

Транцева корма має прямі обриси у плані та у вертикальній площині, що утворені вертикальною або нахиленою поперечною площиною, котра має назву транець. Така корма використовується на тих поромах та суднах (трейлерах, контейнеровозах, траулерах), де з корми виконуються спеціальні операції; вона необхідна, наприклад, при роботі з сітями на промислових суднах, при горизонтальному вантажообробленні, при встановленні мін або тралів військовими кораблями тощо. у туристських катерів нижня частина транця зазвичай занурена у воду. Підводну частину корми сучасних морських суден зазвичай роблять з незамкнутим ахтерштевнем (відкрита корма). Корма промислових суден має нахилену ділянку палуби — сліп для роботи з тралом та іншими знаряддями лову.

Форма кормовоого краю в значній мірі залежить від кількості гребних гвинтів. У одногвинтового судна в кормі в діаметральній площині в районі розташування гвинта робиться досить великий виріз, або «вікно», в ахтерштевні. У двогвинтових суднах обриси в кормовій частині також повинні забезпечувати розміщення гребних гвинтів. Тому, коли йде мова про архітектурний тип судна, обов'язково вказують скільки гребних гвинтів воно має. Форму підводної частини корми характеризує також форма і протяжність дейдвуда — вузького краю корпусу, у яку переходить кільова балка.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Estep, Harvey Cole (1918). How Wooden Ships Are Built. New York: WW Norton. с. 59. OCLC 561361622. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • ДСТУ 2337-94 Елементи металевого корпусу надводних кораблів і суден конструктивні. Терміни і визначення.
  • Особливості проектування морських транспортних суден: Навчальний посібник[недоступне посилання з квітень 2019] / О. В. Бондаренко, О. І. Кротов, Л. О. Матвєєв, С. О. Прокудін. — Миколаїв: УДМТУ, 2003. — Ч. 1. — 72 с.
  • Барабанов Н. В. Конструкция корпуса морских судов. Л.: Судостроение, 1981. — 259 с.

Посилання[ред. | ред. код]