Пісняр-віялохвіст
| Пісняр-віялохвіст | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Basileuterus lachrymosus | ||||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Euthlypis lachrymosa | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Пісняр-віялохвіст[2] (Basileuterus lachrymosus) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae). Мешкає в Мексиці та Центральній Америці.
Довжина птаха становить 14,5-16 см, вага 14,2-16,5 г. Довжина крила самця становить 6,9-8 см, довжина крила самиці 6,7-7,6 см. Голова сіра. тім'я чорне, посередені тімені жовта смуга, на обличчі білі плями. Верхня частина тіла сіра, крила і хвіст темно-сіра, нижні покривні пера хвоста білі. Горло і нижня частина тіла жовті, груди і боки жовтувато-коричневі. Дзьоб чорний, великий і міцний, лапи тілесного кольору.
Пісняр-віялохвіст був описаний Шарлєм Люсьєном Бонапартом в 1850 році. Дослідники виділяли птаха в монотиповий рід Пісняр-віялохвіст (Euthlypis), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження від був віднесений до роду Коронник (Basileuterus).[3]
Виділяють три підвиди:[4]
- B. l. tephrus (Ridgway, 1902) — західна Мексика;
- B. l. schistaceus (Dickey & Van Rossem, 1926) — південно-західна Мексика;
- B. l. lachrymosus Bonaparte, 1850 — південна Мексика, Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа.
Піснярі-віялохвости поширені в Мексиці, Гватемалі, Гондурасі, Сальвадорі і Нікарагуа, іноді трапляються на півдні США, в Аризоні, Нью-Мексико і Техасі. Вони живуть в тропічних вологих рівнинних лісах з густим підліском, на узліссях і в ярах на висоті до 1200 м над рівнем моря. Харчуються комахами, особливо полюбляють мурах. Спостерігалися випадки, коли піснярі-віялохвости слідували за іншими птахами або дев'ятисмугими броненосцями і ловили потривожених комах[5]. Сезон розмноження триває з березня по червень.
- ↑ BirdLife International (2016). Basileuterus lachrymosus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Irby J. Lovette, Jorge L. Pérez-Emán, John P. Sullivan, Richard C. Banks, Isabella Fiorentino, Sergio Córdoba-Córdoba, María Echeverry-Galvis, F. Keith Barker, Kevin J. Burns, John Klicka, Scott M. Lanyon, Eldredge Bermingham: A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves), Molecular Phylogenetics and Evolution 57 (2010), DOI:10.1016/j.ympev.2010.07.018, S. 753–770
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Schaefer, Richard R.; Jesse F. Fagan (December 2006). Commensal foraging by a fan-tailed warbler (Euthlypis lachrymosa) with a nine-banded armadillo (Dasypus nocemcinctus) in southwestern Mexico (PDF). The Southwestern Naturalist. 51 (4): 560—61. doi:10.1894/0038-4909(2006)51[560:cfbafw]2.0.co;2.
- Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, ISBN 0-7136-3932-6
- Howell, Steven N. G. & Webb, Sophie (1995): A Guide to the Birds of Mexico and Northern Central America. Oxford University Press, Oxford & New York. ISBN 0-19-854012-4
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |