Піснярові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піснярові
Жовтогорлик північний (Geothlypis trichas)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Emberizoidea
Родина: Піснярові (Parulidae)
Wetmore et al., 1947[1]
Роди
Синоніми
Mniotiltidae
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Parulidae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Parulidae
EOL logo.svg EOL: 1628
ITIS logo.svg ITIS: 178842
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 400782
Fossilworks: 368105

Піснярові[2], американські славки (Parulidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 18 родів і 120 видів. Представники родини мешкають в Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Більшість піснярових мають невеликі розміри. Найменшим представником родини є рудогузий червоїд, довжина якого сягає 10,6 см при вазі в 6,5 г. Найбільшим представником родини є оливковий смугастоволець, довжина якого сягає 15 см при вазі в 21 г.

Більшість піснярових мають довгий загострений дзьоб, пристосований до полювання на комах. Багатьом мігруючим видам, особливо тим, що гніздяться найпівнічніше, притаманний статевий диморфізм, принаймні самці змінюють забарвлення під час сезону розмноження. Натомість тропічним видами часто не притаманний статевий диморфізм (хоча існують винятки).

Поширення[ред. | ред. код]

Піснярові як група виникли, імовірно, на півночі Центральної Америки, принаймні там зафіксована найбільша кількість різноманітних видів родини. В міжльодовикові періоди піснярові поширились на північ і південь. Види, які мешкають в Центральній Америці є осілими, а ті, що мешкають в Північній Америці, щорічно мігрують в тропіки. Більшість піснярових Південної Америки належать до родів Чернітка і Коронник. Вони населили Південну Америку давно, імовірно, ще до виникнення Панамського перешийку.

Піснярові живуть в рвзноманітних природних середовищах, зокрема в широколистяних, хвойних і мангрових лісах, в чагарникових заростях і на болотах. Зазвичай вони живуть в кронах дерев, і лише деякі види живуть на землі.

Раціон[ред. | ред. код]

Піснярові харчуються переважно комахами, а також іншими безхребетними, зокрема павуками і равликами. Крім того, деякі птахи доповнюють свій раціон плодами і зеленими частинами рослин.

Розмноження[ред. | ред. код]

Північні піснярові споруджують свої гнізда на деревах. Зазвичай побудовою гнізда займається лише самичка. Гнізда можуть бути відкритими і мати чашоподібну форму або бути закритими і мати бічній вхід. Деякі піснярові гніздяться в покинутих дуплах дятлів або шпаків. Тропічні піснярові розміщують свої гнізда близько до землі.

Мігруючі види відкладають великі кладки, зазвичай до шести яєць, оскільки виснажливу подорож можуть пережити не всі птахи виводку, а у багатьох птахів є лише один шанс на розмноження. Натомість, тропічні види відкладають лише два яйця, оскільки батьки мають кращі можливості для піклування за пташенятами, а дорослі птахи зазвичай мають мдодаткові можливості з розмноження.

Систематика і класифікація[ред. | ред. код]

Seiurus

Helmitheros

Parkesia

Vermivora

Mniotilta

Protonotaria

Limnothlypis

Oreothlypis

Leiothlypis

Leucopeza

Oporornis

Geothlypis

Catharopeza

Setophaga

Myiothlypis

Basileuterus

Cardellina

Myioborus

Кладограма родини Parulidae[3][4]

Піснярові входять до надродини Emberizoidea, разом з трупіаловими (Icteridae), кардиналовими (Cardinalidae) і саяковими (Thraupidae)[5][6]. Після публікації результатів молекулярно-філогенетичного дослідження в 2010 році була проведена ґрунтовна реорганізція всередині родини[4].

За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 18 родів і 120 видів[3]:

Деякі види, яких раніше відносили до піснярових, були переведені до інших родин:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wetmore, A.; Friedmann, H.; Lincoln, F.C.; Miller, A.H.; Peters, J.L.; van Rossem, A.J.; Van Tyne, J.; Zimmer, J.T. (1947). Twenty-second supplement to the American Ornithologists' Union checklist of North American birds. Auk 64 (3): 445-452 [451]. 
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). New World warblers, mitrospingid tanagers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 August 2021. 
  4. а б Lovette, I.J.; Pérez-Emán, J.L.; Sullivan, J.P.; Banks, R.C.; Fiorentino, I.; Córdoba-Córdoba, S.; Echeverry-Galvis, M.; Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Bermingham, E. (2010). A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves). Molecular Phylogenetics and Evolution 57 (2): 753–770. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.018. 
  5. Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. Auk 132: 333–348. doi:10.1642/AUK-14-110.1. 
  6. Oliveros, C.H. (2019). Earth history and the passerine superradiation. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States 116 (16): 7916–7925. doi:10.1073/pnas.1813206116. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Curson, Quinn and Beadle, 1994. New World Warblers. 252 p. ISBN 0-7136-3932-6
  • Dunn, Jon L.; Garrett, Kimball L. (1997). A Field Guide to Warblers of North America. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 978-0-395-78321-4. 
  • Harrison, Hal H. 1984. Wood Warblers’ World. New York : Simon and Schuster, 335 p., 24 p. of plates : ill. (some col.) ; 25 cm.
  • Lovette, I. J. and E. Bermingham. 2002. What is a wood-warbler? Molecular characterization of a monophyletic Parulidae. The Auk. 119(3): 695–714. PDF fulltext[недоступне посилання з 01.04.2020]
  • Morse, Douglass H. 1989. American Warblers : an Ecological and Behavioral Perspective. Cambridge, Massachusetts : Harvard University Press, xii, 406 p. : ill., maps.

Посилання[ред. | ред. код]