П-14

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П-14Ф «Лена»
5Н84
Основна інформація
Типдвокоординатна РЛС дальнього виявлення
КраїнаСРСР СРСР
ВиробникОАО "НИТЕЛ"
Роки виробництваз 1959
Випущено одиниць731
Параметри
Діапазон частотметровий
Максимальна дальністьдо 600 км
Розміри антени32×11 м
Точність за дальністю1500 м
Точність за азимутом1,5°
Обслуга5 осіб
Інші назвиTall king

П-14Ф «Лена» (індекс ГРАУ — 5Н84, за класифікацією міністерства оборони США і НАТО: Tall king — «Високе стебло») — радянська мобільна двокоординатна радіолокаційна станція метрового діапазону хвиль. Виявлення об'єктів здійснюється на граничній дальності до 600 км при роботі в 4 режимі, 400 км в 3 режимі, 200 км в 2 режимі та 100 км в першому режимі.[1][2]

РЛС призначена для контролю простору, визначення координат (азимут, дальність), швидкості та траєкторії польоту повітряних цілей на великих відстанях і висотах з високою роздільною здатністю в умовах інтенсивної радіопротидії при роботі в складі АСУ ППО, сил швидкого реагування і системи УВС.

Історія

[ред. | ред. код]

Розробка РЛС дальнього виявлення П-14 розпочалася 1955 року постановою ЦК КПРС. Р-14 — перша потужна РЛС, розроблена Радянським Союзом, вона була прийнята на озброєння в 1959 після успішного завершення програми випробувань радарів. Р-14 розроблявся під керівництвом В.І. Овсяннікова в конструкторському бюро державного заводу №197, нині це Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки (ННДІРТ). Група розробників за розробку П-14 була нагороджена Ленінською премією Радянського Союзу у 1960 році. П-14 використовувався тривалий час і експортувався в багато країн. У 1982 році на зміну П-14 прийшла РЛС 55Ж6 "Небо", але П-14 все ще перебуває в експлуатації. Існують варіанти модернізації, включаючи заміну застарілих компонентів сучасними системами, цифрову обробку сигналів та відображення на базі ПК.

Окрім мобільної станції були розроблені й стаціонарні варіанти — 1РЛ113 та 44Ж6, які розміщувались в окремих будівлях.

Склад

[ред. | ред. код]

До складу РЛС входять[2]:

  • напівпричіп А і П-1 (основна антена);
  • напівпричіп А і П-2 (допоміжна антена);
  • напівпричіп АП-1 (приймальна апаратура, апаратура захисту від завад);
  • напівпричіп АП-2 (передавальний пристрій);
  • напівпричіп АП-3 (виносні ІКО, апаратура спряження);
  • дизельна електростанція 5Е96;
  • кабіна РПК 5Е88;
  • причіп 73Е61.

Крім того, до складу висотоміра входить наземний запит радіолокації НРЗ-4П (1Л22), виконаний в автомобільному варіанті.

Оператори

[ред. | ред. код]


Посилання

[ред. | ред. код]
  1. РЛС П-14 (TALL KING). http://pvo.guns.ru (Російська мова) . 09.02.2005. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 25 листопада 2021.
  2. а б А.Я. Торопчин, І.О. Романенко, Ю.Г. Даник, І.С. Руснак та ін. Довідник з протиповітряної оборони. — К : «Харків», 2003. — С. 187. — ISBN 966-601-057-7. Архівовано з джерела 31 липня 2023
  3. Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2012. Процитовано 30 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ما هي مكوّنات قوات الدفاع الجوي المصري؟ وما هي أحدث المنظومات التي تم التعاقد عليها والتي دخلت الخدمة حديثا؟. 29 червня 2019.
  5. [ANALIZA] Mogu li Ukrajinci raketnim sistemom PVO S-200 dejstvovati po ciljevima na zemlji?. 13 July 2023.
  6. Прощание с "Леной" (рос.). Воздушно-космическая оборона. 2003–2007. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 18 січня 2009.