Громадянство СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка радянського паспорту — основного документу, що посвідчує громадянство СРСР

Громадянство в СРСР визначало приналежність особи до держави, надавало низку прав та обов'язків, що визначались законодавством СРСР. Кожен громадянин СРСР після досягнення шістнадцятиріччя отримував паспорт. Єдине союзне громадянство вперше було встановлено Конституцією СРСР 1924 року.

Втрата громадянства СРСР[ред.ред. код]

Відповідно до Закону СРСР «Про громадянство СРСР» 1978 року[1] проживання громадянина СРСР за кордоном само за собою не тягнуло втрати громадянства СРСР (ст. 5). Підставами для втрати громадянства СРСР були:

  1. вихід із громадянства СРСР;
  2. позбавлення громадянства СРСР;
  3. підстави, передбачені міжнародними угодами СРСР;
  4. інші підстави, передбачені законом «Про громадянство СРСР».

Втрата громадянства СРСР тягнула за собою втрату громадянства союзної республіки (ст. 16 Закону[1]).

Особи, яких було позбавлено громадянства СРСР[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Закон СРСР від 1 грудня 1978 року № 8497-IX «Про громадянство СРСР» // Відомості ВР СРСР. — 1978. — № 49. — ст. 816.