Копелев Лев Зиновійович

Копелев Лев Зиновійович
рос. Лев Зиновьевич Копелев
Ім'я при народженні	рос. Лев Залманович Копелев
Народився	27 березня (9 квітня) 1912 Київ, Російська імперія
Помер	18 червня 1997(1997-06-18)[…] (85 років) Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР  Росія
Діяльність	есперантист, письменник, викладач університету, літературний критик, біограф, історик літератури, публіцист, військовослужбовець
Alma mater	Кельнський університет і ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	есперанто, російська і німецька
Заклад	University of Wuppertald і Кельнський університет
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
У шлюбі з	Орлова Раїса Давидівнаd
Нагороди	Державна премія землі Північний Рейн-Вестфаліяd (1991) премія імені Олександра Меняd Премія миру німецьких книгарів (1981) Gold Goethe medald (1993) Премія Фрідріха Гундольфаd (1980) Kulturpreis der deutschen Freimaurerd (1983) Кільце Лессінгаd (1983)
IMDb	ID 0465727
Медіафайли у Вікісховищі

Лев Копелєв (9 квітня 1912, Київ — 18 червня 1997, Кельн, Німеччина) — письменник, критик, германіст (СРСР, ФРН). Єврей.

Біографія

Навчався в Харківському університеті і Московському інституті іноземних мов, аспірантурі при МІФЛІ (дисертація присвячена творчості Ф. Шиллера).

Учасник Другої світової війни, нагороджений бойовими орденами та медалями. День Перемоги зустрів у Бутирській в'язниці. За протест проти негуманного ставлення до мирних громадян Німеччини заарештований і засуджений на 10 років сталінських таборів. В ув'язненні познайомився з Олександром Солженіциним і став прототипом Льва Рубіна в романі Солженіцина «У колі першому». Звільнений 1954 року. З 1966 — активний учасник правозахисного руху. Підтримував «Празьку весну» й польську «Солідарність». Боровся за свободу Вацлава Гавела. Поділяв ідеї європейських демократів — опонентів комуністичної ідеології. 1980 — позбавлений громадянства СРСР. В еміграції в Німеччині.

Л. Копелєв за світоглядом був переконаним європейцем (з юності). Своє завдання як інтелектуала він вбачав у зведенні мостів взаєморозуміння між європейськими народами, зокрема, німцями та слов'янами. Письменник тривалий час дружив з Генріхом Беллем — лауреатом Нобелівської премії з літератури, який жив у Кельні. Спілкувався з В. Брандтом — канцлером ФРН і відомим політиком.

17 років життя в Німеччині Л. Копелєв присвятив «Вуппертальському проєкту» — дослідженню взаємопізнання слов'ян та німців від середньовіччя до XX століття, вивченню історії та природи духовного «вибіркового родичання» німецької та слов'янських культур, проблемі створення образів чужого та образу ворога. У Кельні діє Форум імені Лева Копелєва, одним з гасел якого є вираз Гете, яким поет закликав сучасників навчитися якщо не любові, то хоча б терплячості у ставленні до інших народів. Послідовники Л. Копелєва виступають проти ксенофобії, війни. Вони переконані, що ворожість породжує незнання й небажання знань. Мирне майбутнє народжується сьогодні. Шлях до нього — взаємопізнання.

1982-го Леву Копелєву та його дружині правозахисниці Раїсі Орловій за наукові досягнення присвоєні звання почесних докторів нью-йоркської «Нової школи соціальних досліджень». Л. Копелєв — Член Міжнародного ПЕН-клубу, Спілки письменників ФРН. Його основні книги: «Зберігати вічно» (1976), «І створив собі кумира» (1976), «Вгамуй мої печалі» (1980), «Про правду й терплячість» (1982), «Віра у слово» (2003). Разом з Р. Орловою Л. Копелєв написав книги «Ми жили у Москві (1956—1980)» і «Ми жили в Кельні (1980—1989)».

Джерела та література

• Г. П. Герасимова. Копелєв Лев Зіновійович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 125. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• І. М. Зимомря, М. І. Зимомря. Копелєв Лев Зиновійович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.