Райзер Давид Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райзер Давид Якович
Народився 30 грудня 1903 (12 січня 1904)
Каховка, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 24 грудня 1962(1962-12-24) (58 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність єврей
Alma mater Одеський національний політехнічний університет
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

Давид Якович Райзер (12 січня 1904(19040112), місто Каховка Дніпровського повіту Таврійської губернії, тепер Херсонської області — 24 грудня 1962, місто Москва) — радянський діяч, міністр будівництва підприємств важкої індустрії СРСР, міністр будівництва підприємств металургійної та хімічної промисловості СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в міщанській родині годинникаря.

У 1921—1922 роках — завідувач столу особового складу Херсонської губернської продовольчої комісії; статистик Херсонського губернського статистичного бюро.

У 1922—1923 роках — студент Кримського університету.

З травня по вересень 1923 року — технік на будівництві Севастопольської електростанції.

У 1923—1927 роках — студент Одеського політехнічного інституту (з жовтня 1924 року навчався на вечірньому відділенні), за спеціальністю інженер-будівельник.

Одночасно у 1924—1926 роках — технік Одеського управління електростанцій і трамваїв (трамвайного депо). У 1926 році працював техніком на будівництві водогону в місті Ростові-на-Дону.

У 1926—1928 роках — інженер-проєктувальник Одеського окружного комунального відділу.

У 1928—1931 роках — інженер, виконавець робіт, заступник начальника будівельного відділу, помічник головного інженера з промислового будівництва на будівництві Новотрубного заводу «Південьсталь» у місті Маріуполі.

У 1931—1934 роках — старший інженер доменного цеху, будівельник мартенівського цеху, начальник і головний інженер будівництва мартенівського цеху «Магнітобуду» в місті Магнітогорську.

У 1934—1936 роках — головний інженер будівництва металургійного заводу імені Дзержинського в місті Дніпродзержинську (Кам'янському).

У 1936—1937 роках — начальник Управління капітального будівництва та заступник начальника з будівництва Головного управління важкої промисловості Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У 1937—1939 роках — заступник начальника 2-го Головного управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР із капітального будівництва.

У 1939—1940 роках — начальник сектора капітального будівництва та начальник Головного управління капітального будівництва Народного комісаріату суднобудівної промисловості СРСР.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1946 роках — заступник народного комісара чорної металургії СРСР із капітального будівництва — начальник Головного управління із капітального будівництва Народного комісаріату чорної металургії СРСР.

У січні — березні 1946 року — 1-й заступник народного комісара із будівництва підприємств важкої індустрії СРСР.

У березні 1946 — 29 травня 1950 року — заступник міністра будівництва підприємств важкої індустрії СРСР.

29 травня 1950 — 15 березня 1953 року — міністр будівництва підприємств важкої індустрії СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — 1-й заступник міністра будівництва СРСР.

19 квітня 1954 — 10 травня 1957 року — міністр будівництва підприємств металургійної і хімічної промисловості СРСР.

У 1957—1958 роках — міністр будівництва Казахської РСР.

З лютого 1958 року — персональний пенсіонер союзного значення.

У 1959 — 24 грудня 1962 року — радник Державного комітету у справах будівництва (Держбуду) Ради міністрів СРСР.

Помер 24 грудня 1962 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]