Реакція Вільямсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Реакція Ві́льямсона — це хімічна реакція між алкоголятами та галогенпохідними вуглеводнів, в результаті якої утворюються прості ефіри або тіоефіри. Застосовується для синтезу несиметричних етерів та епоксидів. Загальне рівняння:

Окрім алкілгалогенідів можуть бути використані й інші алкілюючі агенти, такі як алкілсульфати.

Механізм[ред. | ред. код]

Механізм реакції SN2, за яким йде реакція між первинними алкоголятами та галогенпохідними. В даному випадку Nu = R-O

Реакція може йти за механізмом SN1 або SN2 залежно від реагентів та умов. Якщо галогеналкани є первинними, реакція йде за механізмом SN2.

Оскільки алкоголяти — дуже сильні основи, галогенопохідні можуть вступати в реакції дегідрогалогенування. Найлегше воно проходить на третинних галогенпохідних; тому, для придушення цієї побічної реакції застосовують первинні галогенпохідні та третинні алкоголяти.

У випадку участі в реакції алкенільних галогенідів (наприклад, вінілхлориду), реакція протікає за механізмом відщеплення—приєднання (E2—AN):

Сполуки, які можуть бути отримані за цією реакцією[ред. | ред. код]

Ортоестери[ред. | ред. код]

Ортоестери мають три алкоксидні групи біля одного атома карбону. Для їх синтезу використувуються тригалогеналкани:[1]

Епоксиди[ред. | ред. код]

Для синтезу епоксидів за реакцією Вільямсона застосовують β-галогеноспирти; у такому випадку реакція проходить за механізмом інтрамолекулярного SN2. Наприклад, з хлоретанолу отримують оксиран (а з 2-хлорпропанолу — метилоксиран):

Methyloxirane from 2-chloropropionic acid.png

Краун-поліетери[ред. | ред. код]

Краун-поліетери — це етери, які містять декілька атомів кисню в циклі. Вони також можуть бути отримані за допомогою реакції Вільямсона. Найперший отриманий за цією реакцію краун-поліетер — дибензо-[18]-краун-6 — був отриманий з натрієвої солі пірокатехолу та дихлоретилового етеру:[2]

Тіоетери[ред. | ред. код]

Зазвичай у реакції Вільямсона утворюються етери, проте меркаптиди (солі тіолів) також взаємодіють з галогенпохідними вуглеводнів, утворюючи тіоетери.[3]

Література[ред. | ред. код]

  • Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. — 3-є. — Львів : Центр Європи, 2006. — 864 с. — ISBN 966-7022-19-6.
  • Vollhardt, Kurt Peter C.; Schore, Neil Eric. (2011). Organische Chemie (вид. 5., Auflage). Weinheim, Bergstr: Wiley-VCH. ISBN 3-527-32754-1. OCLC 760140825.
  • Clayden, Jonathan. (2004). Organic chemistry. Oxford University Press. ISBN 0-19-850346-6. OCLC 442120139.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.orgsyn.org/demo.aspx?prep=CV1P0258. www.orgsyn.org (en). Процитовано 2020-11-28. 
  2. ПРОСТЫЕ ЭФИРЫ. www.chem.msu.su. Процитовано 2020-11-28. 
  3. ТИОЛЫ, СУЛЬФИДЫ, СУЛЬФОКСИДЫ И СУЛЬФОНЫ. www.chem.msu.su. Процитовано 2020-11-28.