Рейнджер-1
| Рейнджер-1 | |
|---|---|
 Схема космічного апарата Рейнджер-блок 1. (НАСА) | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1961-021A |
| NORAD ID | 00173 |
| Тип апарата | дослідницький |
| Штучний супутник | Землі |
| Обертів | 111 |
| Дата запуску | 23 серпня 1961, 10:04 UTC |
| Ракета-носій | Атлас-Аджена Бі |
| Номер запуску | 111D/AA1 |
| Космодром | Мис Канаверал, СК-12 |
| Тривалість польоту | 6,89 доби |
| Схід з орбіти | 30 серпня 1961 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 306 кг |
| Джерела живлення | сонячні батареї |
| Прилади | |
| Прилади | спектрометр, магнітометр, аналізатор електростатичного заряду, два детектора енергетичних частинок, детектор космічних променів, детектор космічного пилу, лічильники сцинтиляцій |
Рейнджер-1 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для випробування ракети-носія Атлас-Аджена і обладнання космічного апарата при підготовці польоту для отримання зображення поверхні Місяця з високою роздільною здатністю до зіткнення апарата з поверхнею. Додатковим завданням було вивчення космічних променів у міжпланетному просторі. Перший з двох апаратів блоку 1.
Апарати блоку 1 мали шестикутну базу діаметром 1,5 м, до якої кріпилася конусоподібна структура з алюмінієвих стійок висотою 4 м. Дві панелі сонячних батарей розмахом 5,2 м кріпилися знизу до бази. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення була прикріплена знизу до бази.
Наукове та інше обладнання встановлювались в базі і башті. Серед обладнання Рейнджера-1 були:
- спектрометр,
- магнітометр,
- аналізатор електростатичного заряду,
- два детектора енергетичних частинок,
- детектор космічних променів,
- детектор космічного пилу,
- лічильники сцинтиляцій.
Система зв'язку:
- спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
- неспрямована антена з середнім коефіцієнтом підсилення,
- два передавача: один потужністю 0,25 Вт з частотою 960,1 МГц, другий потужністю 3 Вт з частотою 960,05 МГц
Живлення забезпечували 8680 сонячних елементів у двох панелях, срібноцинкові акумуляторні батареї масою 57 кг і маленькі батареї для деяких приладів.
Орієнтацію забезпечували напівпровідникове реле часу, сонячні й земні сенсори, реактивні двигуни крену і повороту.
Температура регулювалась пасивним способом з використанням золотого напилення, білої фарби і полірованої алюмінієвої поверхні.
Рейнджер-1 було успішно запущено 23 серпня 1961, апарат вийшов на низьку опорну орбіту, через збій в роботі Аджени-Бі не вийшов на заплановану навколоземну орбіту 60 000 × 100 000 км для випробування схеми польоту і перевірки роботи систем. Апарат відокремився від розгінного блоку на низькій опорній орбіті
30 серпня Рейнджер-1 згорів у атмосфері.
Політ був частково успішним — вдалося перевірити роботу більшості обладнання, але було отримано мало наукової інформації.
- Рейнджер-1 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] в каталозі НАСА(англ.)
- Рейнджери першого блоку [Архівовано 16 січня 2010 у Wayback Machine.] в Енциклопедії астронавтики(англ.)
- Рейнджери першого блоку [Архівовано 1 серпня 2014 у Wayback Machine.] на Космічних сторінках Ґюнтера(англ.)
- Рейнджер-1 [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сторінці Лабораторії реактивного руху(англ.)