Ридомиль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ридомиль
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада/громада Ридомильська сільська рада
Код КОАТУУ 6123486801
Облікова картка Ридомиль 
Основні дані
Засноване 1430
Населення 1 926
Територія 36.750 км²
Густота населення 52.41 осіб/км²
Поштовий індекс 47060
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 49°54′49″ пн. ш. 25°35′56″ сх. д. / 49.91361° пн. ш. 25.59889° сх. д. / 49.91361; 25.59889Координати: 49°54′49″ пн. ш. 25°35′56″ сх. д. / 49.91361° пн. ш. 25.59889° сх. д. / 49.91361; 25.59889
Відстань до
обласного центру
64 км
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради 47060, с. Ридомиль
Карта
Ридомиль. Карта розташування: Україна
Ридомиль
Ридомиль
Ридомиль. Карта розташування: Тернопільська область
Ридомиль
Ридомиль

Ридо́миль — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Центр сільради. До Ридомля приєднано хутори Мар'янівка і Сахалін.

Населення — 1690 осіб (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури кулястих амфор і давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1430, як Ридлів у зв'язку з передачою села князем Львом Свидригайлом Іванові Мокосіївичеві.

В середині 16 ст. належало Семену Цаті, а у 1575 році — волинському землянину Роману Гойському (з Ридомля і Густечка або Устечка). У 1583 році від села Ридомиль платив побір Юрій Гойський від 49 димів, 27 городів, 2 вальних коліс, 1 попа.

У 17 столітті Ридомиль належав до князів Чарторийських, а перед тим до Соломерецьких. Пізніше перейшов до поміщиків Жищевських.

16-17 ст. у Ридомлі був кам'яний замок. Село було розташоване при старому шляху з Олексинця до Почаєва.

З 1772 року у складі Російської імперії. Увійшло до Олексинецької волості Кременецького повіту Волинської губернії. В кінці 19 століття у селі налічувалося 296 домів та 2 304 жителів, дерев'яна церква оригінальної архітектури з 1780 р., на місці старої з 16 ст. В селі була від 1869 року церковно-парафіяльна школа.

За переписом 1911 року в селі Ридомиль було 2 948 жителів, однокласова школа, фельдшерський пункт, 2 крамниці, горілчана крамниця, кредитове товариство, земська випозичальня сільськогосподарських машин. До великої земської власности в селі Ридомиль належало у тому ж році 310 десятин.

В міжвоєнний період в селі активно діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші товариства.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,79
російська 0,16
молдовська 0,05

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква

Є церква святої Параскеви (1730, дерев'яна). Церква була споруджена на місці старої з 16 століття. В церковному архіві до 1938 р. переховувалася книжка-стародрук з 17 ст. під наголовком «Серце чоловєческоє», видана друкарнею в Києво-Печерській Лаврі, а також у церкві було кілька ікон з 17-18 ст. Нині у селі також є капличка Марії Магдалини та 7 «фіґур».

Ще на початку 20 століття серед села на урвистій горі були залишки Ридомильського замку і рештки стін, цегли, кафлі, залізні предмети тощо[2][3].

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні та в боротьбі за незалежну Україну (реставровано у 1990-ті), збереглася могила вояків УПА.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дільн. лікарня, дошкільний заклад, відділення зв'язку, торгові заклади.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  2. Пам'ятники Волині. — том 4, від 2 до 202 стор.
  3. Архив Юго-Западной Руси, — ч. 7, том І, стор. 5 і 6

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]