Рокот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рокот (індекс ГУКОС — 14 А05 ) — рідинна триступенева ракета-носій легкого класу, спроектована в Центрі імені Хрунічева на базі міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н УТТХ (за договором СНО-1 — РС-18Б , по класифікації МО США і НАТО — SS-19 mod.2 «Stiletto»).

РН дозволяє виводити до 2150 кілограмів корисного навантаження (при використанні РБ «Бріз-КМ») на кругову орбіту висотою 200 км нахиленням 63° з космодрому Плесецьк[1].

На світовому ринку комерційних запусків маркетингом РН займається спільне підприємство Eurockot Launch Services[en], учасниками якого є ГКНПЦ імені М. В. Хрунічева (49%) і європейський авіаційний і космічний концерн EADS Astrium (51%).

Конструкція

[ред. | ред. код]

Стартова маса ракети-носія «Рокот» становить 107,5 тонн, довжина — 29,15 метра, максимальний діаметр — 2,5 метра (ГО 2,5х2,62).

Система управління розроблена харківським НВО «Електроприлад». На відміну від іншого, більш пізнього варіанту конвертації РС-18Б в ракету-носій — РН «Стріла» — «Рокот» виконаний за триступеневою схемою з послідовним розташуванням ступенів. Як перші два ступені використовується блок прискорювачів МБР РС-18Б, третій ступінь — розгінний блок «Бриз». Розгінний блок «Бриз-КМ» оснащений рідинним ракетним двигуном багаторазового (до 8 разів) включення, що дозволяє здійснювати виведення космічних апаратів по енергетично оптимальним траєкторіям, а при груповому виведенні розводити супутники на необхідні орбіти. Як паливо використовується несиметричний диметилгідразин (НДМГ, гептил) і азотний тетраоксид (АТ).

Пуски

[ред. | ред. код]

Перші три тестових запуски РКН «Рокот» у варіанті 14 А01Р були здійснені на початку 1990-х років із шахтної пускової установки на космодромі «Байконур». Це були суборбітальні пуски 20.11.90 р. і 20.12.91 р. з РБ «Бріз-К» по балістичній траєкторії. 26 грудня 1994 РКН 14 А01Р«Рокот» з РБ «Бріз-К» вперше вивела радіоаматорський супутник «Радіо-РОСТО» (міжнародне позначення:RS-15) на орбіту Землі. Подальші (з травня 2000 р.) комерційні запуски РКН «Рокот» у варіанті 14 А05з РБ «Бріз-КМ» виконуються з переобладнаного майданчика РН «Космос» на космодромі «Плесецьк». На космодромі Вільний маються 5 шахтних пускових установок МБР РС-18. Однак, у зв'язку з закриттям космодрому «Вільний», переобладнуватися для запусків РН вони не будуть.

Перший пуск РКН «Рокот» з Плесецька відбувся 16.05.2000 р. з РБ «Бріз-КМ» і еквівалентами корисного навантаження (ЕКН) SimSat-1 і SimSat-2. Перша невдача після серії з 9 успішних запусків (з них 6 комерційних) сталася 8 жовтня 2005. При запуску супутника Кріосат, розробленого ЄКА, не відбулося відділення розгінного блоку «Бріз-КМ». В результаті зв'язка з другого ступеня «Рокот» і розгінного блоку упала в Північному Льодовитому океані між Північним полюсом і узбережжям Канадської Арктики. Проблема крилася в нештатній роботі програмного забезпечення системи управління розгінного блоку, яка не сформувала необхідних команд на розділення другого ступеня й космічної головної частини.

Станом на червень 2020 року здійснено 34 пуски «Рокот», в тому числі 10 пусків в інтересах іноземних замовників в рамках спільного підприємства Eurockot і 5 пуски в рамках Федеральної космічної програми РФ[2]. Міноборони Росії для скорочення залежності від імпортних компонентів з 2016 року має намір відмовитися від легких ракет-носіїв «Рокот»[3].

Рокот-М

[ред. | ред. код]

У травні 2019 року стало відомо, що Центр Хрунічева планує розробити модифікацію РБ «Бриз-КМ» для РКН «Рокот-2/Рокот-М». Створення розгінного блоку «Бриз-КМ-2» і підготовка виробництва до його виготовлення оцінили в 1,45 мільярда рублів[4].

Проект оновленої ракети буде називатися "Рокот-М". Технічне проектування "Рокот-М" вже завершено і почався випуск робочої конструкторської документації. Для реалізації проекту "Рокот-М" планується такаж ж кооперація, але розгінний блок "Бриз-КМ" буде оснащений російською системою керування, що розроблена в Науково-виробничому центрі автоматики та приладобудування в Москві. Розробка російської системи керування потребувала 690 мільйонів рублів, створення розгінного блоку "Бриз-КМ-2" і підготовка виробництва до його виготовлення - 1,45 мільярда рублів, модернізація технічного та стартового комплексів на космодромі Плесецьк - 450 мільйонів рублів, підготовка і проведення першого пуску, який очікуся в 2021 році - 750 мільйонів рублів.[5]

Конкуренти

[ред. | ред. код]
Порівняння характеристик РН легкого класу
Ракета-носій Країна Перший політ кількість запусків в рік (всього) Широта СК Старт. маса, т Маса КН, т Успішних. пусків, % Вартість пуску, млн $
НОО¹ ГПО ССО²
«Дніпро»[6] Україна Україна 21.04.1999 1-3 (17) 46° / 51° 211 3,7 2,3 94% 30,7[7]
«Рокот»[8] Росія Росія 20.11.1990 1-2 (18) 46° / 62° 107,5 2,1 1,6 89% 22,5 (€15)[9]
«Вега»[10] Європейський Союз Європейський Союз 13.02.2012 2(2) 5° 137 2,3 1,6 100% (2 пуски) 42[11]
«Циклон-4М» [12] Україна Україна ~2020[13] 0 45° 193 5,685 1,6 3,91 23³
«Союз-2.1в»[14] Росія Росія 28.02 2013 1 62° 160 2,8 1,4⁴ 100% (1 пуск)
«Ангара 1.2»[15] Росія Росія 2015 0 62° 171 3.8
«Антарес»[16] США США 21.04.2013[17] 1-2 (6) 38° 240 5,6 4,4 83,3% (6 запусків)
¹ — висота 300 км, нахил відповідає космодрому; ² — висота 300 км, нахил 98°; ³ — оцінка, 2007; ⁴ — висота 835 км

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0, стр. 3-4 (PDF). EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012.[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ Ракета-носитель «Рокот» вывела на орбиту космический аппарат «Гонец-М» [Архівовано 20 грудня 2010 у Wayback Machine.] Новости Роскосмоса]
  3. ↑ Минобороны с 2016 года намерено отказаться от ракет-носителей "Рокот". РИА НОВОСТИ. 27.08.2014.
  4. ↑ Названа стоимость создания ракеты "Рокот-2" без украинских комплектующих.
  5. ↑ Центр Хруничева подтвердил возобновление программы "Рокот".
  6. ↑ Днепр. Конструкторское Бюро “Южное”. Процитовано 07.04.2012.
  7. ↑ Iridium Reports Double-digit Revenue Growth in First Half of 2011 (англійською) . Space News. 8.08.2011. Процитовано 08.04.2012.
  8. ↑ Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0 (PDF). EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012.
  9. ↑ European SMOS and Proba-2 Successfully Launched by Rockot (англійською) . Space News. 9.11.2009. Процитовано 08.04.2012.
  10. ↑ Vega User’s Manual Issue 3, Revision 0, стр. 2-7 (PDF) (англійською) . ARIANESPACE. 03.2006. Процитовано 08.04.2012.
  11. ↑ Vega Expected to be Price-competitive With Russian Rockets (англійською) . Space News. 23.01.2012. Процитовано 07.04.2012.
  12. ↑ CYCLONE-4 Launch Vehicle User's Guide Issue 1 – October 2010, стр. 53-56 (PDF) (англійською) . Alcantara Cyclone Space. 10.2010. Процитовано 07.04.2012.
  13. ↑ Maritime Launch Services Selects Nova Scotia Site for Spaceport Over 13 Other Locations. SpaseQ. 20173-04-16. Процитовано 16 квітня 2017.
  14. ↑ Союз-2 этапа 1в. ГНПРКЦ "ЦСКБ-Прогресс. Процитовано 07.04.2012.
  15. ↑ Семейство ракет-носителей «Ангара». ФГУП «Государственный космический научно-производственный центр имени М.В.Хруничева». Процитовано 07.04.2012.
  16. ↑ Antares Medium-Class Launch Vehicle (PDF) (англійською) . Orbital Sciences Corporation. Процитовано 07.04.2012.
  17. ↑ Orbital Successfully Launches First Antares Rocket (англійською) . http://www.orbital.com/. Процитовано 22 квітня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рокот&oldid=42303865