Росіневич Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Микола Олександрович Росіневич
Народження 14 лютого 1893(1893-02-14)
Ніжин Чернігівської губернії.
Смерть 10 лютого 1946(1946-02-10) (52 роки)
Київ
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання підполковник
Командування начальник оперативного відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-більшовицька війна

Микола Олександрович Росіневич (14 лютого 1893 — 10 лютого 1946) — підполковник Армії УНР.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Ніжині Чернігівської губернії. Походив зі священицької родини. У 1914 р. мобілізований, закінчив Чугуївське військове училище (1915). У складі 32-го Сибірського стрілецького полку брав участь у Першій світовій війні. Восени 1917 р. переведений до 14-го Сибірського запасного полку. Останнє звання у російській армії — поручик.

Навесні 1918 р. повернувся в Україну. Закінчив Інструкторську школу старшин, служив у 27-му пішому Козелецькому полку Армії Української Держави (Чернігів). У листопаді 1918 р., після зайняття Чернігова військами Директорії, отримав наказ сформувати охоронний загін при Чернігівській міській комендатурі. На початку 1919 р. з загоном евакуювався до Проскурова, де незабаром влився до Запорізької бригади ім. С. Петлюри Дієвої армії УНР.

У лютому—травні 1919 р. — начальник оперативного відділу штабу цієї бригади. З травня 1919 р., після влиття бригади до Запорізької групи Дієвої армії УНР, начальник муштрового відділення штабу цієї групи. У грудні 1919 р. захворів на тиф.

Інтернований польською владою. З березня 1920 р. — старший ад'ютант штабу 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР. У 1921—1922 рр. — начальник оперативного відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Восени 1922 р. виїхав до Чехо-Словаччини. Закінчив лісниче відділення Української господарської академії у Подєбрадах (1927). Працював секретарем філософського факультету Українського Вільного університету у Празі. Був одним із керівників Гетьманського руху у Чехо-Словаччині. З 1939 р. до березня 1944 р. — голова Союзу Гетьманців-Державників у Чехо-Словаччині.

21 травня 1945 р. заарештований відділом СМЕРШ 53-ї радянської армії та вивезений до Києва, де переданий до МГБ. Убитий у в'язничній лікарні кримінальними злочинцями за кілька днів до суду.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

23 травня 2018 року на честь Миколи Росіневича в його рідному Ніжині було встановлено меморіальну дошку.

Джерела[ред.ред. код]

  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.
  • ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 94. — С. 2.
  • ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 69550-фп. — Т. 1-3, архівно-слідча справа Росіневича М. О., Сіпка М. П. та інших.
  • Прохода В. Записки непокірливого. — Новий Ульм. — 1972. — Кн. 2.
  • Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.