Ротацизм

Ротацизм (лат. rhotacismus) — у логопедії це неправильна вимова звуків [р], [р']; гаркавість або нечіткість у вимові цих звуків. Ротацизм є одним з видів дислалії. У результаті великої складності артикуляційної роботи, зокрема язика, спостерігаються такі варіанти ротацизму: відсутність вимови звуків, носова вимова, двогубна вимова (з вібрацією або без неї), горлова, одноударна або глуха. Також виділяють окремий різновид — параротацизм. За способом вираження розрізняють білабіальний, боковий та велярний ротацизм.

Найчастіше зустрічається серед дітей та у носіїв шведської, фінської, угорської, італійської, польської, болгарської, румунської, іспанської, російської, української та інших мов, яким притаманний дрижачий приголосний звук (зазвичай ясенний дрижачий).

Позбутися ротацизму можна за допомогою занять з логопедом або самостійно, виконуючи вправи для поліпшення дикції, наприклад, артикуляційну гімнастику.

У мовознавстві ротацизм це чергування приголосних, яке полягає в переході зубних «з», «с», «л» у сонорний «р». В українській лінгвістиці ротацизм зумовлений комбінаторними звуковими змінами, народною етимологією та аналогією. Засвідчується в усіх говорах української мови.

Див. також

• Ламбдацизм — неправильна вимова звуків [л], [л'].

Джерела

• Український логопедичний сайт
• Риторичний словник / Зоряна Куньч. — К.: Рідна мова, 1997. — С. 51
• Словник іншомовних слів Мельничука [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 888. [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Ротацизм // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 441. — ISBN 978-966-439-921-7.