Рубен Оліварес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубен Оліварес Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Рубен Оліварес Авіла
Прізвисько ісп. El Púas
Громадянство Мексика Мексика
Народився 14 січня 1947(1947-01-14) (72 роки)
Мехіко, Мексика
Вагова категорія легша, друга легша,напівлегка, друга напівлегка
Стійка правша
Зріст 166 см
Розмах рук 170 см
Професіональна кар'єра
Перший бій 4 січня 1965
Останній бій 12 березня 1988
Пояс WBA, WBC
Боїв 105
Перемог 89
Перемог нокаутом 79
Поразок 13
Нічиїх 3

Рубен Оліварес Авіла (ісп. Rubén Olivares Avila; 14 січня 1947) — мексиканський професійний боксер.

Чемпіон світу у легшій вазі за версіями WBA і WBC (22.08.1969—16.10.1970, 02.04.1971—19.03.1972). Чемпіон світу у напівлегкій вазі за версією WBA (09.07.1974—23.11.1974). Чемпіон світу у напівлегкій вазі за версією WBC (20.06.1975—20.09.1975).

У 1991 році занесений до Міжнародної зали боксерської слави (англ. IBHOF).

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

У професійному боксі дебютував 4 січня 1965 року, перемігши Ісідро Сотело.

22 серпня 1969 року в Інґлвуді (США), як претендент, провів бій за звання чемпіона світу у легшій вазі за версіями WBA і WBC. Одержавши перемогу нокаутом у 5-му раунді над Лайонелом Роузом (Австралія), став новим чемпіоном світу у легшій вазі.

Двічі вдало захистивши чемпіонський титут у поєдинках проти Алана Родкіна (Велика Британія) і Чучо Кастільйо (Мексика), він поступився останньому технічним нокаутом під час третього захисту 16 жовтня 1970 року і ненадовго втратив чемпіонське звання. Проте вже 2 квітня 1971 року помстився Чучо Кастільйо, перемігши його за очками і повернув собі чемпіонський титул.

І знову, після двох вдалих захистів чемпіонського титулу, 19 березня 1972 року в Мехіко втратив свій титул, програвши нокаутом своєму співвітчизникові Рафаелю Еррері.

Того ж року перейшов у напівлегку вагу. 23 червня 1973 року виборов звання чемпіона Північноамериканської боксерської федерації (англ. NABF), перемігши американця Боббі Чекона технічним нокаутом.

9 липня 1974 року у поєдинку за вакантний титул чемпіона світу у напівлегкій вазі за версією WBA зустрівся з Зенсуке Утагава (Японія). Одержавши перемогу нокаутом, здобув звання чемпіона світу. 23 листопада того ж року втратив чемпіонський пояс, програвши нокаутом Алексісу Аргуельйо (Нікарагуа).

20 червня 1975 року у поєдинку за звання чемпіона світу у напівлегкій вазі за версією WBC зустрівся з Боббі Чеконом і переміг його технічним нокаутом. Рівно за три місяці потому поступився Девіду Котею (Гана).

Останню спробу завоювати чемпіонське звання здійснив 21 липня 1979 року у поєдинку за звання чемпіона світу у напівлегкій вазі за версією WBA проти Ейсебіо Педроси (Панама), проте поступився технічним нокаутом.

Посилання[ред. | ред. код]