Рудник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рудни́к (рос. рудник, англ. mine, pit; нім. Bergwerk n, Grube f, Erzgrube), рідко ру́дня[1] [2] — гірниче підприємство, що видобуває рудні та нерудні корисні копалини підземним способом[3]. В Україні застосування терміну «рудник» для таких підприємств є рівнозначним із терміном «шахта»[4]. До XX століття рудниками називали також вугільні шахти.

Може об'єднувати кілька суміжних шахт або розрізів із загальним комплексом споруд (на поверхні) і допоміжних цехів. Є металеві, соляні та інші рудники.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Рудник, як і шахта, має наземні споруди: копри, надшахтні будівлі, склади і систему підземних гірничих виробок, призначених для розробки родовища.

У рівнинній місцевості розкриття здебільшого здійснюється вертикальними стволами, рідше — похилими. В гористій місцевості основні виробки, що використовуються для розкриття — штольні.

Найглибші рудники світу знаходяться в Індії (копальня «Чемпіон-Риф») та в ПАР: «Тау-Тона», «Вітватерсранд» (глибина понад 4,5 км). В Україні найглибші рудники: «Батьківщина» (м.Кривий Ріг) (на 2010 р. – понад 1520 метра), «Гвардійська» (Кривий Ріг) (1430 м).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рудня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Рудня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.. — Т. 4, С. 85]
  3. Гірничий Закон України
  4. Правила безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом

Література[ред. | ред. код]