Рудольфіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольфіо
рос. Рудольфио
Жанр драма
Режисер Дінара Асанова
Сценарист Дінара Асанова
На основі Rudolfiod
У головних
ролях
Юрій Візбор
Олена Наумкіна
Євгенія Уралова
Оператор Микола Покопцев
Композитор Євген Крилатов
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 24 хвилини
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1969
IMDb ID 0170524

«Рудольфіо» (рос. «Рудольфио») — російський радянський короткометражний художній фільм 1969 року, дипломна робота режисера Дінари Асанової за мотивами однойменного оповідання Валентина Распутіна. Виробництво кіностудії «Ленфільм».

Зміст[ред. | ред. код]

Фільм про дівчинку-підлітка Іо, якій сподобався дорослий сусід на ім’я Рудольф. Вона перша зав'язала з ним знайомство, вона підлаштовувала все більш часті зустрічі з ним, стала несподівано приходити до нього в гості і дзвонити по телефону. Вона з'єднала їхні імена разом, вийшло Рудольфіо, хотіла, щоб її називали тільки так. Та йому не потрібна була ця двозначна дружба, тому він пояснив їй, що їм краще припинити спілкування.

Ролі[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Фільм піддався скорочень під тиском Головного управління художньої кінематографії - зокрема, була повністю вилучена сцена прогулянки берегом моря, «як суперечить моральної ідеї фільму» (фрагмент сцени можна побачити в документальному фільмі про Дінару Асанову «Дуже вас всіх люблю»).
  • Существуют ещё две экранизации этого рассказа: Валентина Куклева (ВДІК) (1969) і телевізійний фільм Тетяни Преснякової (1991).
  • Фільм знімався в Литві, в місті Вільнюс, недавно побудованому мікрорайоні Жирмунай.

Посилання[ред. | ред. код]