Візбор Юрій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Візбор Юрій Йосипович
Ім'я при народженні Візборас Юрій Юзефович
Народився 20 червня 1934(1934-06-20)
Москва, РРФСР
Помер 17 вересня 1984(1984-09-17) (50 років)
Москва, РРФСР
·рак печінки[d]
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство СРСР
Національність напівлитовець-напівукраїнець
Діяльність журналіст, актор, поет, бард
Alma mater Московський педагогічний державний університет
Мова творів російська
Членство Спілка журналістів СРСР
Спілка композиторів СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
У шлюбі з Ада Якушева, Євгенія Уралова, Тетяна Лаврушина, Ніна Тіхонова.
Діти Тетяна Візбор, Анна Візбор

Юрій Йосипович Ві́збор (рос. Юрий Иосифович Визбор, 20 червня 1934, Москва — 17 вересня 1984, Москва) — радянський кіноактор, журналіст, письменник, сценарист, поет, бард, один із засновників жанру авторської пісні, а також жанру пісні-репортажа, автор більш ніж 300 пісень. Юрій Візбор народився 20 червня 1934 року в родині в родині колишнього моряка, командира Червоної Армії, литовця Юзефа Візбораса і лікаря, українки з Краснодара Марії Шевченко в Москві. З 1941 по 1951 рік навчався в 659-й середній школі міста Москви. У 1951 році вступає до інституту і пише свою першу пісню "Мадагаскар" (Чуйно гори сплять ...) У 1955 році закінчив факультет російської мови та літератури Московського державного педагогічного інституту ім. В.І.Леніна, в якому з ним разом вчилися Ада Якушева, Юлій Кім, Юрій Ряшенцев, письменник Юрій Коваль, режисер Петро Фоменко.

Працював учителем середньої школи на станції Кізема Печорської залізниці (Архангельська область), там же служив в армії, де став чемпіоном військового округу по радіозв'язку і закінчив радистом 1 класу.

У 1958 році бере в дружини Аріадну (Аду) Адамівну Якушеву і у них народжується дочка Тетяна.

Працюючи в системі Державного комітету з радіомовлення і телебачення стає одним з ініціаторів створення звукової газети "Говорить Комсомолія".

У 1964 році в 1-му номері журналу "Кругозір" публікує свою першу пісню-репортаж "На плато Расвумчорр".

Працює кореспондентом радіостанції "Юність", журналу "Кругозір"; сценаристом на студії документальних фільмів.

Журналіст, кіноактор, поет і прозаїк, драматург. Член Спілок журналістів та кінематографістів СРСР. Один із зачинателів жанру студентської та туристської пісні.

Займався альпінізмом, брав участь в експедиціях на Кавказ, Памір і Тянь-Шань, був інструктором з гірськолижного спорту.

В Бер 1984 Візбор пише свою останню пісню ( "Цейское"). З квітня тяжко хворий (рак печінки). 17 вересня 1984 Візбор помер у Москві. Похований на Новокунцевском кладовищі в Москві.

27 березня 2006 року в горі Чегет (Кабардино-Балкарська Республіка) під час проведення VII Фестивалю гірськолижної авторської пісні "Приельбруссі - 2006" було встановлено меморіальну дошку одному з основоположників жанру авторської пісні, відомому барду, акторові, драматургу, журналісту Юрію Йосиповичу Візбора. У фестивалі брали участь К.Тарасов, Н.Кучер, Т.Дригіна, М.Калінкін, дует "Зелена лампа" (В.Шадрін і Д.Обухов), В.Городзейскій, Євген Бірінцев, Валерій Міхлюков, Володимир Хальчевскій, Олександр Федоровський і багато інших.

На честь Юрія Візбора названі гірські вершини Пік барда Візбора (Алтай) і Пік Візбора (Паміро-Алай). На Памірі і в Забайкаллі існують перевали Візбора, по Ікшінскім водосховищу ходить буксир "Юрій Візбор".

За 33 роки творчого життя ним написано понад 300 пісень і більше п'ятдесяти пісень на його вірші покладено на музику іншими композиторами.

Вийшли платівки, касети, книги віршів і прози (в 1966 році - "Нуль емоцій", в 1986 році - "Я серце залишив у синіх горах", в 1988 році - "Сад вершин", в 1995 році - "Я вірю в семиструнну гітару "і" ... і ллє на пустелі мої доброта ... ", в 1999 році - двотомник віршів, пісень та прози), компакт-диски.

Візбор-сценарист, фільми за його сценаріями[ред. | ред. код]

Візбор-актор[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1967 ф Липневий дощ Июльский дождь Захаров
1969 ф Рудольфіо Рудольф приятель Іо
1969 ф Мій батько — капітан Мой папа — капитан пасажир-супутник
1969 ф Червоний намет Красная палатка професор Бегоунек
1970 ф Початок Начало Степан Іванович
1970 ф Білоруський вокзал Белорусский вокзал головний інженер Балашов
1970 ф Переступи поріг Переступи порог Віктор Васильович
1971 ф Ти і я Ты и я Саша
1973 ф Сімнадцять миттєвостей весни (телесеріал) Семнадцать мгновений весны (телефильм) Мартін Борман
1973 ф Щоденник директора школи Дневник директора школы Смірнов
1975 ф Вдала мить тренер Юрасов Павло Петрович
1982 ф Ніжність до ревучого звіра журналіст Одинцов

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]