Рудольф Гельпке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Гельпке
Народився 24 грудня 1928(1928-12-24)
Вальденбург, Базель-Ланд, Швейцарія
Помер 19 січня 1972(1972-01-19) (43 роки)
Люцерн, Швейцарія[1]
Країна  Швейцарія
Діяльність перекладач, письменник

Рудольф Гельпке, також Ґельпке (нар. 24 грудня 1928 у Вальденбурзі — пом. 19 січня 1972, Люцерн) — швейцарський ісламознавець, письменник, перекладач та дослідник наркотиків.

Біографія[ред. | ред. код]

Гельпке був сином інженера та піонера судноплавства Рудольфа Гельпке. Він вивчав ісламознавство, етнологію, історію релігій та філософію в Базельському, Берлінському та Цюріхському університетах і здобув ступінь доктора ісламознавства в Базелі в 1957 році.

У 1960 році він поїхав до Ірану, щоб викладати в Тегеранському університеті. Водночас працював над «Іранським мовним і фактичним атласом» та був кореспондентом Neue Zürcher Zeitung.

Проте того ж року він повернувся до Швейцарії, де продовжив викладати ісламознавство в Бернському університеті. У 1961 році здобув ступінь магістра з сучасної перської літератури.

З вересня 1962 року по травень 1963 року Гельпке був ад'юнкт-професором Каліфорнійського університету. З 1963 року він жив у Тегерані, де взяв ім'я Мостафа Есламі, а 1967 року прийняв іслам.

Перекладав перську поезію та прозу, публікував власні твори. Гельпке разом зі своїм братом Венделем Гельпке та Альбертом Гофманом також публікував праці про наркотики.

У своїй найвідомішій публікації «З подорожей у космос душі» він повідомляє про вживання ЛСД разом зі своїм другом Альбертом Гофманом та фармакологом Герібертом Концеттом. Пізніше він опублікував працю «Про сп'яніння на Сході і на Заході» (Vom Rausch im Orient und Occident), яка також стала відома в Німеччині під назвою «Наркотики та розширення душі».

Гельпке був двічі одружений (з 1954 по 1965 роки з Ліліан Роммель і з 1968 року з Парвін Енаят-Пур із Тегерану).

Помер у Швейцарії внаслідок інсульту.

Твори[ред. | ред. код]

  • Persisches Schatzkästlein. Geschichten des Orients, den Quellen nacherzählt und illustriert mit 8 bisher unveröffentlichten Miniaturen. Gute Schriften, Basel 1957
  • Ewiges Morgenland. Nachdichtungen orientalischer Poesie und Prosa aus arabischen und persischen Originaltexten, Basel 1958
  • Nizami: Die sieben Geschichten der sieben Prinzessinnen. (Übertragen aus dem Persischen und Nachwort) Manesse, Zürich 1959
  • Nizami: Leila und Madschnun. (Übertragen aus dem Persischen und Nachwort) Manesse, Zürich 1963 (Neuauflage: Unionsverlag, Zürich 2001 ISBN 3-293-20212-8)
  • Von Fahrten in den Weltraum der Seele: Berichte über Selbstversuche mit LSD und Psilocybin. 1962 (Pieper's Medienexperimente, Löhrbach 1999, ISBN 3-930442-34-5)
  • Vom Rausch im Orient und Okzident. Klett/Cotta, Stuttgart 1966 (1982, ISBN 3-548-39033-1), unter dem Titel: Drogen und Seelenerweiterung. Kindler, München 1970, ISBN 3-463-18065-0.

Література[ред. | ред. код]

  • Konrad Feilchenfeldt (Hrsg.): Deutsches Literatur-Lexikon. Das 20. Jahrhundert. Biographisch-bibliographisches Handbuch. Band 11. Saur, Zürich/München 2008, S. 4f

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1046926691 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.