Рудяк Євген Георгійович

Рудяк Євген Георгійович
Народився	2 січня 1908(1908-01-02) Грозний, Терська область, Російська імперія
Помер	4 квітня 1991(1991-04-04) (83 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Большеохтінський цвинтарd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	інженер-механік
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Нагороди

Євген Георгійович Рудяк (рос. Евгений Георгиевич Рудя́к; 1908—1991) — радянський конструктор артилерійських і ракетних систем. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Ленінської премії.

Біографія

Народився 2 січня 1908 року у станиці Грозненська (нині Грозний).

Закінчив Військово-механічне відділення Ленінградського політехнічного інституту (1932).

Після закінчення інституту працював у конструкторському бюро заводу «Більшовик» у Ленінграді. У передвоєнні роки — начальник КБ і головний інженер заводу. Начальник КБ і головний конструктор проєктів у 1944—1970 роках.

Очолював створення перших в СРСР стартових комплексів шахтного базування і перших пускових установок для запуску ракет із підводних човнів. Доктор технічних наук (1965), професор.

Із 1968 року, після відходу на пенсію, і по 1991 рік — Є. Г. Рудяк викладав у Ленінградському військово-механічному інституті.

Помер 4 квітня 1991 року. Похований в Ленінграді на Большеохтінському кладовищі.

Розробка

Євген Георгійович Рудяк — учасник і керівник розробки багатьох систем артилерійського і ракетного озброєння.

Під його керівництвом створені:

• 100-мм універсальна зенітна установка,
• гармата Б-37 для баштових установок МК-1,
• 2-гарматна палубно-баштова установка Б-54,
• хитна частина гармати Б-38 для установок МК-4 і МК-5,
• залізничні транспортери з 152-мм гарматами Б-38,
• залізничні батареї для 76-мм зенітних гармат 34К,
• баштова артустановка МК-85,
• пускові установки СМ-60 і СМ-87 для надводного і підводного старту балістичних ракет із підводних човнів,
• стартові установки СМ-59 і СМ-64,
• ряд командно-далекомірних постів для ВМФ,
• перші в СРСР бойові стартові комплекси шахтного базування «Шексна-В»,
• перші проєкти шахтних пускових установок для ракет Р-36М («Сатана»).

Нагороди та звання

• Герой Соціалістичної Праці — Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «не підлягає опублікуванню» від 28 квітня 1963 року «за великі заслуги в справі створення і виробництва нових типів ракетного озброєння, а також атомних підводних човнів і надводних кораблів, оснащених цією зброєю, і переозброєння кораблів Військово-Морського Флоту» з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»
• Ленінська премія (1961)
• Сталінська премія І ступеня (1942) — за розробку нових типів артилерійського озброєння
• Сталінська премія ІІ ступеня (1946) — за розробку конструкції нових зразків морського артилерійського озброєння
• Сталінська премія І ступеня (1951) — за розробку в галузі військової техніки
• Державна премія СРСР (1967)
• заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1968).
• три ордена Леніна (16.09.1945; 28.07.1947; 28.04.1963)
• орден Вітчизняної війни I ступеня (18.11.1944)
• два ордена Трудового Червоного Прапора (15.04.1939; 08.08.1944)
• орден Червоної Зірки (18.01.1942)
• інші медалі

Література

• Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения / Министерство обороны РФ; Гл. ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 прим. — ISBN 5-85270-315-X.. — С.466.

Посилання

• Рудяк Євген Георгійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).(рос.)
• Рудяк Евгений Георгиевич (1908—1991)(рос.)
• Із історії артилерії(рос.)