Ружин (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ружин
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Турійський
Рада/громада Ружинська сільська рада
Код КОАТУУ 0725585601
Основні дані
Засноване 1503
Населення 319
Площа 1,733 км²
Густота населення 184,07 осіб/км²
Поштовий індекс 44822
Телефонний код +380 3363
Географічні дані
Географічні координати 51°09′22″ пн. ш. 24°33′26″ сх. д. / 51.15611° пн. ш. 24.55722° сх. д. / 51.15611; 24.55722Координати: 51°09′22″ пн. ш. 24°33′26″ сх. д. / 51.15611° пн. ш. 24.55722° сх. д. / 51.15611; 24.55722
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 44822, Волинська обл.,Турійський р-н, с.Ружин , тел. 2-79-42
Карта
Ружин. Карта розташування: Україна
Ружин
Ружин
Ружин. Карта розташування: Волинська область
Ружин
Ружин

Ру́жин — село в Україні, в Турійському районі Волинської області. Населення становить 319 осіб.

Родове гніздо князів та гетьманів Ружинських.

Історія[ред. | ред. код]

Ружин, село, Ковельський пов., Старокошарська волость, 12 км від м. Ковля. В кінці 19 ст.було там 88 домів і 565 жителів, дерев'яна каплиця, церква 15-16 ст., початкова школа, млин, вітряк.

Ружин під назвою Ружині згадується в 16 ст., коли село належало до князя Михайла Ружинського, а від нього перейшло до князя Михайла Сангушки (1510 р.). Тоді власне згадується «околошніх бояр» (Архів Сангушків, том 3, стор. 72, 73). Село Ружин було родовим селом князів Ружинських, яких тут перший раз згадується в 1503 р. (Архів Сангушків том,3 стор.33). З цього княжого роду Ружинських походив козацький гетьман Евстахій Ружинський і багато політичних діячів і членів братств в Україні. Рід князів ружинських походив зі старого волинського княжого роду Роговичів (1475 р.). (Архів Сангушків, том 1, стор. 72). Евстахій Ружинський був одним з основників Запорізької Січ. Був він намісником воєводи у Києві в 1575–1581 рр. і завдяки своїм здібностям успішно проводив боротьбу з татарами. Син його Михайло був гетьманом реєстрового, козацького війська, другий син Кирик був черкаським старостою, а його син Роман в 1610 році стояв на чолі військ Лжедмітрія(другого). В 1785 році с. Ружин вже належало до польської магнацької родини Вільгів, а пізніше перейшло до Сементовських. В кінці 19 ст. частина села Ружин звалася — «Гривиця». Серед місцевого українського населення аж до 19 ст. заховалось свято Навський Великдень, яке святковано в четвер по Великодні. Другим старим звичаєм було святкування «Справлення коляди» на вілею Різдва. Другого лютого селяни святкували там т. зв. «Громниці», а 24 червня свято «Купали». Святочні свічки за місцевим звичаєм вішали на дверях стайні, що протидіяло злим духам.

На ґрунтах села Ружин збереглися назви таких урочищ: — Брищижа, Гірки, клиновичі, Кримно, Локош, Наддай, Основецьке болото, Сіверухи, Селицьке болото, Татарська струга, Туриськ, Забріддя, Залісся, Зеленка. (Пам'ятники Київ. Арх. Ком. Ч.4, том І, стор. 314, 337, 454.455 і додаток стор. 17; а також там же том 2, стор. 101,104). За переписом 191 р. в селі Ружин до великої зем. Власности до пом. Сементовського належало 1,526 дес. За селом, по дорозі до м. Турийська земляні вали «Батарея», 2 км від Ружина 2 кургани, на одному з них камінний хрест.

Джерела[ред. | ред. код]

Олександр Ценкаловський «Стара Волинь і Волинське Полісся» (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) Товариство «Волинь», Вінніпег, Канада, 1986 стор. 330–331

Персоналії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]