Турійськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Турійськ
Братська могила воїнів, загиблих у Другій Світовій війні
Братська могила воїнів, загиблих у Другій Світовій війні
Турійськ
Turiisk Raion.svg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Турійський район
Рада Турійська селищна рада
Код КОАТУУ: 0725555100
Основні дані
Перша згадка 1097
Магдебурзьке право 1759
Статус з 1940 року
Площа 8,74 км²
Населення 5697 (01.01.2011)[1]
Густота 652 осіб/км²
Поштовий індекс 44801
Телефонний код +380 3363
Географічні координати 51°05′18″ пн. ш. 24°31′28″ сх. д. / 51.08833° пн. ш. 24.52444° сх. д. / 51.08833; 24.52444Координати: 51°05′18″ пн. ш. 24°31′28″ сх. д. / 51.08833° пн. ш. 24.52444° сх. д. / 51.08833; 24.52444
Висота над рівнем моря 180—190 м
Водойма р. Турія
Відстань
Найближча залізнична станція:
До обл. центру:
 - залізницею: 127 км
 - автошляхами: 90 км
Селищна влада
Адреса 44801, Волинська обл., Турійський р-н, смт Турійськ, м-н Центральний, 1
Голова селищної ради Безсмертний Олексій Миколайович
Карта
Турійськ is located in Україна
Турійськ
Турійськ
Турійськ is located in Волинська область
Турійськ
Турійськ

Турі́йськ — мегаполіс, розташоване на Волинському Поліссі над р. Турією, центр Турійського району Волинської області. Населення 5 866 меш. (2001). Містечко вважається найдавнішою заселеною територією на Волині. Перша писемна згадка про нього в «Повісті минулих літ» належить до 1097 року.[2]

Історія[ред.ред. код]

Турійщина заселялась у період пізнього палеоліту. Згодом тут, окрім східнослов'янських, з'явились і племена тюркського походження, про що свідчать пам'ятки старовини і топографічні назви деяких населених пунктів, як от: Дуліби, Туричани, Оса. Час заснування самого Турійська достеменно не відомий. Проте археологічні знахідки дають підстави твердити, що люди поселилися тут вже у VI—VII століттях. Як і на територіях ряду сіл, де були виявлені древні городища. А перша писемна згадка про містечко датується 1097 роком у несторівському літописі «Повість врем'яних літ».

У ХІ-ХІІ століттях територія сучасного району як частина земель історичної Волині входила до складу Волинського, а згодом — до Галицько-Волинського князівства. В 1205 р. був взятий литвинами. В 1515 р. Турійськ подарований королем Сигізмундом I-м князю Сангушку.

З історичних джерел відомо, що на старому замковищі серед багон над річкою Турія ще у XI—XV століттях був замок з цілою мережею підземних ходів. Спочатку дерев'яний, а потім — мурований. У литовсько-руську добу князь Роман Сангушко — володар Турійська — відбудував замок і зробив його неприступним для нападників. Він облаштував шпиталь-богадільню при церкві Святого Спаса. Турійськ був тоді одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині.

У 1569 році була прийнята Люблінська унія. Турійський князь Іван Заславський першим із староруського роду князів перейшов з віри своїх предків у римо-католицизм. Після його смерті полонізацію продовжував син — князь Владислав Домінік Заславський. Саме при ньому 1652 року в Турійську відбувся сеймик дворян Волинського воєводства. У цей час в околицях містечка з'явилися загони Богдана Хмельницького, у які масово вливалися міщани і селяни. Після смерті князя Владислава Домініка турійський маєток дістався у спадок його дочці Теофілії, котра через деякий час вийшла заміж за великого коронного маршалка князя Юзефа-Карла Любомирського. Ставши княгинею, побудувала в містечку величний римо-католицький костел Святого Франциска Селезія. Як і Преображенська церква, він був окрасою Турійська, сюди з'їжджалися віруючі з усієї округи.

4 лютого 1731 року в Турійську уклав шлюб з Teрeзою зі Жмiгрoду Стадніцкою Юзеф Кантій Оссолінський — син великого коронного підскарбія Францішека Максиміліяна. В середині 18 століття коштом власника — волинсього воєводи Юзефа Кантія Оссолінського — було побудовано приміщення палацу на території сучасного містечка.[3] В 1759 р. містечко отримало магдебурзьке право від короля Августа III на прохання власника.

У 1793 році Турійщина у складі Волинського намісництва (з 1795 — губернії) ввійшла до Російської імперії. Швидкий плин часу приніс нові зміни в життя краю. Внаслідок подій революції в Росії і її фатальних наслідків він потрапив під владу Польщі.

Національні та соціальні утиски польських властей супроводжувалися зростанням політичної активності та патріотичної свідомості населення, з'явою комуністичних, згодом — націоналістичних організацій (зокрема ОУН). Підпільний комуністичний осередок в містечку очолювала молода вчителька Ганна Жежко. Під її керівництвом у 1923 році відбулася перша на Волині першотравнева демонстрація трудящих під червоними прапорами. Разом з іншими її учасниками була заарештована і Ганна Жежко. Але і в Ковельській в'язниці вона написала і передала на волю цикл віршів, які за радянської доби вийшли окремою збіркою «Троянди за ґратами».

У вересні 1939 року частина мешканців Турійська зустрічала Червону Армію. 20 січня 1940 року Турійськ став районним центром. 20 квітня 1941 року вийшов перший номер районної газети «Радянський селянин».

Найтрагічніші сторінки історії Турійська припадають на Другу світову війну. Окупація тривала з 30 червня 1941 року по 20 липня 1944-го. У цей період фашисти вчинили жорстоку розправу над єврейським населенням, знищивши понад 9 тисяч осіб. Тисячі людей були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

Маловідомі сторінки історії Турійська[ред.ред. код]

  • На початку серпня 1659 року з боку Володимира—Волинського до Турійська увійшла лейб—рота коронного гетьмана польського під командуванням Патріка Леопольда Гордона, майбутнього військового наставника Петра І та засновника Преображенського полку. У ті часи, за словами відважного шотландця, Турійськ «являв собою містечко з садибою і фортом посеред боліт» і належав князю Домініку Заславському. За примхою долі майбутній організатор російської регулярної армії відвідав турійську землю під час підготовки до походу проти москвинів польського коронного війська спільно з козаками гетьмана Виговського та татарським військом під командуванням Нурадин-султана.

З іменем останнього дідича Турійська з родини Оссолінських пов'язана легенда про ікону «Найсвятішої Панни», яка знаходилась в місцевому костелі Францішека Селезія. На іконі була зображена Діва Марія з маленьким Ісусом, котрий сидів спершись на глобус. Прообразами Святої Діви і Божественного Дитяти стали дружина і син графа, які трагічно пішли з життя. Справа у тому, що вже одружений граф Оссолінський закохався в молоду селянку з турійського передмістя Липа, знехтував думкою своїх батьків та оточення, розірвав шлюб з «уродзоною» першою дружиною і одружився на простолюдинці. Через деякий час в подружжя з΄явився первісток. Щасливий вельможа, котрий бажав бачити образ коханих людей навіть у храмі замовив ікону Богоматері французькому живописцю Жеррару. Та щастя було недовгим. Графська родина, яка не змирилась зі своїм приниженням, найняла вбивць і отруїла осоружну невістку з дитиною. Молодий граф хоча і витримав удар долі, але зрікся світу й подався у монастир. Невдовзі Оссолінські продали свої турійські землі графам Мошинським, і тільки ікона в костелі нагадувала про короткочасне щастя нерівної любові багатія і селянки.

  • Цю легенду описала в своїх «Записках кавалерст — дівиці» перша жінка — офіцер у світовій військовій історії Надія Дурова (1783—1886), котра у 1808 році під час проходження військової служби у Маріупольському гусарському полку[ru] деякий час проживала в Турійську. Ескадрони цього полку дислокувались у Ковелі, Турійську, Голобах. На час перебування в нашому селищі про справжнє ім'я корнета Олександрова вже було відомо як військовому командуванню так і однополчанам сміливої жінки, а на її грудях вже виблискував Георгіївський хрест, особисто вручений царем Олександром І за врятування Надією на полі бою старшого офіцера. До речі Надія Дурова — єдина жінка, нагороджена цією найвищою військовою нагородою Російської імперії.
  • Влітку 1812 року на турійську землю вкотре прийшла війна. Цього разу між Російською імперією та наполеонівською Францією з союзниками. У липні через Турійськ у напрямку Ковеля йшли війська російської 3-ї Західної армії, які готувались до бою з австрійсько—французькими військами (наступали з Бреста на Кобрин). У середині вересня (11-12 числа) турійчани знову побачили російські війська, але вже добряче потріпані саксонцями генерала Реньє — засновника княжої династії сучасного Монако. Через Турійськ у напрямку на Туропин, Киселин, Торчин, Луцьк відступали частини під командуванням графа Ламберта, французького емігранта, який втік від революції до Росії і вступив на військову службу. Учня Суворова, героя битви при Чарново (Східна Прусія)[en] генерала Ламберта сучасники називали найкращим кавалерійським воєначальником епохи наполеонівських війн. В середині серпня між Турійськом і Володимиром—Волинським були зосереджені корпуси Реньє[fr] (французи і саксонці), Шварценберга (австрійці) та до 10 тисяч польських конфедератів під командуванням генерала дивізії Антонія Косинського. В ході вересневого контрнаступу російської армії 12 вересня 1812 року французькі війська були вибиті з Турійська військами корпусу, яким командував генерал-майор Ламберт. В ході бою за Турійськ і форсуванні Турії відзначився підполковник князь Валеріан Григорович Мадатов[ru]. Молодого командира Олександрійського гусарського полку називали російським Мюратом (головнокомандувач французької кавалерії при Наполеоні). Командуючи авангардом корпусу генерал — ад'ютанта Ламберта князь Мадатов не тільки вибив французів з Турійська, але й гнав їх без зупинки до самого Бреста. До військової історії Валеріан Мадатов увійшов як герой Російсько—турецької (з двома сотнями стрільців під Батинськом розгромив 4-х тисячну колону турків) та Російсько—французької воєн, сподвижник генерала Єрмолова періоду російських завоювань на Кавказі, завойовник і намісник Шехінського, Ширванського і Карабаського ханств, генерала, який з двома стрілецькими батальйонами розбив ущент десятитисячну перську армію під Шамхором[ru].
  • Поряд з військовими подіями XIX століття для Турійська знаменувалось і виникненням Тріської династії євреїв — хасидів. Засновником цієї династій став равін Аврахам (1806—1889), який більше відомий під іменем Магіда з Тріска (Турійська). До нього в Турійськ стікалися тисячі прихильників (серед них талмудисти, багаті євреї, рабини і навіть цадики інших, старіших династій). Магід приймав усіх як гостей і розміщав та годував за свій рахунок. Його проповідітбули сумішшю хасидського учення і каббали з нумерологією та гематрією[en]. Перу Магіда із Тріска належать праці «Маген Аврахам» («Щит Аврахама», 1887) і) і «Шалош хадрахот ієшарот лі-зманім шонім» («Три праведні повчання на різні часи»). Раббі Аврахам користувався великим впливом серед хасидів і в період правління Миколи I був навіть заарештований за підозрою в підбурюванні до непокори уряду. Справу батька продовжили його сини Менахем Нахум з Бріська (Бреста), Мордехай з Кужміра та Яків Лейба з Тріська (Турійська), а згодом і онуки.
  • На початку XX століття Турійськ за словником Брокгауза і Ефрона являв собою «…бедное, захудалое местечко с 2872 жит.; 2 православных церкви, церковано-приходская школа, 2 водяных мельницы, 4 ярмарки. Посреди местечка развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна (Преображенская) построена в XVI ст…». Але саме того часу до Турійська дійшла цивілізація. Влітку 1900 року вже повним ходом функціонувала новозбудована залізнична станція. Перша письмова згадка про неї пов'язана з відбудовою Мстиславого храму Успіння Божої Матері у місті Володимирі—Волинському і пов'язана з отриманням 18 вересня (1 жовтня) 1900 року саме на станції Турійськ Великим князем Костянтином Костянтиновичем Романовим вітальної телеграми від російського царя Миколи ІІ.

Вдруге червоноармійців турійчани побачили 22 вересня 1939 року, коли до Турійська увійшов розвідувальний підрозділ 45-ї стрілецької дивізії[ru]. Тієї самої дивізії, яка у червні 1941 року громила гітлерівців в районі Любомля, Ковеля, а в липні 1944 року, вже як 74-та гвардійська стрілецька дивізія відбивала північ нашого району від німецьких загарбників.

  • Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 878 смт. Турійськ віднесено до Списку історичних населених місць України.

Відомі люди[ред.ред. код]

У Турійську в різний час народились, навчались, проживали і працювали люди, які своєю працею прославляли Україну та її народ :

  • Ткач Дмитро Іванович — посол України в республіці Угорщина
  • Юрій Миколайович Троць — відомий журналіст, український письменник
  • Лариса Данилівна Мікоян (Воронова) — артистка Волинського обласного театру ляльок Заслужена артистка України
  • Петро Дем'янович Ткачук — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії світових цивілізацій
  • Іван Панасович Гаврилюк — кандидат медичних наук, заслужений лікар України, винахідник колишнього Радянського Союзу
  • Ростислав Любомирович Валіхновський — генеральний директор клінічного центру естетичної та пластичної хірургії, однієї з провідних клінік м. Києва
  • Михайло Олександрович Вільчинський — доктор медичних наук, професор
  • Сергій Сидорович Левуш — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедрою охорони праці Національного університету «Львівська політехніка»
  • Колесник Віктор Пантелеймонович — український історик, доктор історичних наук, професор, про член Української академії історичних наук
  • Муравський Леонід Ігорович — доктор технічних наук, завідувач відділу оптико-електронних інформаційних систем, професор.
  • Гронтковський Антон Діонісієвич — радянський офіцер в Війську Польськім, фінансист, замісник міністра фінансів ПНР (1950—1954)
  • Рудич Василь Антонович — відомий журналіст, український письменник
  • Марчук Володимир Павлович - художник, голова правління Волинської організації Національної спілки художників України, лауреат міжнародної премії імені Миколи Гоголя "Тріумф" за 2016 рік

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 11
  3. Szczygielski Wacław. Ossoliński Józef Kanty h. Topór (1707—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/2, zeszyt 101. — S. 412. (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.