Русне (місто)
Русне (лит. Rusnė) — містечко у Шилутському районі Литви, адміністративний центр Руснеського староства. Головний центр рибальства у Куршській затоці та низовинні Нямунаса[1]. Історичний центр міста включено до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, охороняється державою (код 2933[2]).
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва населеного пункту сформувалась від іменування одного з рукавів Нямунаса, Русне. Назва походить від слова «русноти» (rusnosti) — повільна течія[3].
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташовано на однойменному острові, найбільшому в дельті Нямунаса. У тому місці річка розділяється на два великих рукави — глибоководний Скірвіте, яким проходить російсько-литовський кордон, і мілководний Атмата, а також безліч інших дрібних проток, що впадають у Куршську затоку Балтійського моря[4]. Частина Русне розташована нижче за рівень моря та є найнижчою точкою Литви[5].
У місті є річкова пристань. Міст, зведений 1974 року, з'єднує населений пункт з Шилуте (дорога KK206). До 1944 року існував міст, що з'єднував Русне з лівим берегом Німана. Його зруйнували німецькі війська, що відступали, після того не відновлювався. За 10 км від Русне розташована залізнична станція Шилуте.
Історія[ред. | ред. код]
Найбільш рання згадка про Русне у письмових джерелах датована 1365 роком, коли великий магістр Тевтонського ордену Вінріх фон Кніпроде дозволив жителям Клайпеди будівництво, розведення тварин і вирубку лісу на острові. Близько 1419 року було засновано Руснеську волость, збудовано церкву та пасторський дім[6][7].
1422 року за підсумками Мельнського миру Русне стало територією Тевтонського ордену. То було торгове місто, де відбувався комерційний обмін між Литвою та прусаками[8].
1583 року створено парафіяльну школу, діяв ринок. У XVII столітті місто сильно постраждало під час Північної війни. 1674 року було засновано молочну ферму та броварню[6]. У 1709—1710 роках сталась епідемія чуми. 1750 року в Русне проживали 4254 жителі. Місто також постраждало під час Семирічної війни. Зростання та розвиток Русне почались після 1759 року, коли почала розвиватись торгівля деревиною[2].
1809 року було зведено кам'яну была построена каменная Євангелістсько-лютеранську церкву. У XIX столітті почалось будівництво парових лісопилок. До початку XX століття в місті діяли окружна судова палата, пошта, телефон і телеграф, середня школа, три готелі, 7 ресторанів, 2 фінансові установи, лікеро-горілчаний завод, 3 винокурні, 10 лісопилок, броварня, 2 млина, 3 судноплавних агентства, 3 кузні, 5 вантажних компаній, склади, пекарні тощо[6].
1919 року за Версальським договором Русне перейшов до так званого Клайпедського краю, що первинно перебував під управлінням французів. У січні 1923 року литовські добровольці зайняли той район, а за рік Ліга Націй передала Клайпедський край Литві як автономний район. У березні 1939 року Русне знову перейшов під німецьке управління. У жовтні 1944 року місто зайняли частини Червоної армії, більшість населення залишила Русне. Від 1946 до 1990 року був у складі Литовської РСР, а від 1991 — у складі незалежної Литви. 1949 року до складу Русне було включено село Скірвітеле. Від 1995 року є адміністративним центром Руснеського староства.
1 липня 2005 року президент Литви особливим декретом затвердив герб міста[9].
Економіка[ред. | ред. код]
Традиційно основним заняттям місцевих жителів є розведення та ловля риби, є також рибопереробний завод, ремонтують річкові судна. Для захисту від повеней на території Русне діє система польдерів, водопідйомних станцій і дамби, а береги рукавів Німану укріплені залізобетонними плитами. 1961 року створено рибне господарство, а 1962 відкрито іхтіологічну станцію[2].
Населення[ред. | ред. код]
 | ||||||||
| 1875[10] | 1880 | 1890 | 1925 | 1970пер.[11] | 1976[12][13] | 1979пер. | 1989пер. | 2001пер. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2135 | 2124 | 2120 | 2872 | 2597 | 2700 | 2378 | 2138 | 1642 |
| 2011пер. | 2016 | - | - | - | - | - | - | - |
| 1274 | 1630 | - | - | - | - | - | - | - |
 | ||||||||
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Євангелістсько-лютеранська церква (збудована 1809 року)
- Етнографічний музей
- Житлова забудова XIX століття
-
Євангелістсько-лютеранська церква -
Будівля на центральному майдані -
Пошта
(колишній пасторський будинок) -
Етнографічний музей -
Руснеська спецшкола (колишня будівля суду) -
Прикордонний знак на березі Скірвіте
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 235.
- ↑ а б в Rusnės miestelio istorinė dalis. Kultūrosvertybių registras (лит.) . Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 278.
- ↑ Тарвідас, Басалікас, 1967, с. 232.
- ↑ Nemunas Water Route:Your Guide To The River Nemuna. — 2007. — С. 158.
- ↑ а б в Rusnės miestelio istorinė dalis (unikalus kodas 2933). Nekilnojamojo kultūros paveldo apsaugos specialieji planai: Teritorijos ir apsaugos zonos ribų planas ir Tvarkymo planas (PDF) (лит.) . Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Walther Hubatsch. Dokumente // Geschichte der evangelischen Kirche Ostpreußens. — Göttingen, 1968. — Т. 3. — С. 510.
- ↑ Костомаров Н. И. Русские инородцы. — М. : Чарли, 1996. — С. 11. — ISBN 5-86859-033-3.
- ↑ Флаг местечка Русне (Клайпедский уезд) | Геральдика.ру. geraldika.ru (рос.) . Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ 1925 m. Klaipėdos krašto surašymo duomenys (vok.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Rusnė. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 128 psl. (лит.)
- ↑ Rusnė. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 587 psl. (лит.)
- ↑ Rusnė. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 3 (Masaitis-Simno). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1987, 598 psl. (лит.)
Література[ред. | ред. код]
- Тарвидас С. С., Басаликас А. Б. Литва // Советский Союз. Географическое описание в 22 томах. — М. : Мысль, 1967. — 286 с.
- Purvinas Martynas. Istoriniai miestai Nemuno žemupyje // Istoriniai miestai. Sena ir šiuolaikiška. — Vilnius, 2003. — С. 37—58.
- Purvinas Martynas. Damoklo kardas — ant plauko, o po juo — visas Rusnės centras // Statyba ir architektūra. — 1989. — № 3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Rusnės miestelio istorinė dalis. kvr.kpd.lt (лит.) . Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 25 вересня 2021.
- Русне, посёлок городского типа, пгт - Литва - Клайпедский уезд. tochka-na-karte.ru (рос.) . Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
|
