Р-27 (балістична ракета)

Р-27
Балістична ракета Р-27. Музей С. П. Корольова, м. Пересвіт, Московська область, Росія
Походження	СРСР
Історія використання
Оператори	ВМФ СРСР
Історія виробництва
Розробник	СКБ-385 (Макеєв В. П.)
Розроблено	1962-1968
Виробник	Златоустівський машинобудівний завод Красноярський машинобудівний завод
Виготовлена кількість	1 800
Варіанти	Р-27К Р-27У
Характеристики
Вага	14 200 кг
Довжина	8890 мм
Діаметр	1500 мм
Вага боєголовки	650 кг
Потужність вибуху	1 Мт
Двигун	ЖРД 4Д10
Операційна дальність	2500—3000
Практична межа	620 км
Висота польоту	120 км
Швидкість	4400
Точність	1,9
Пускова платформа	Д-5
Р-27 (балістична ракета) у Вікісховищі

Р-27 (Індекс ГРАУ ВМФ: 4К10, за класифікацією МО США та НАТО: SS-N-6 Mod 1, Serb) — радянська одноступінчаста рідинна балістична ракета підводних човнів, що перебувала на озброєнні підводних сил ВМФ СРСР у 1960—1980-х роках. Розроблена в СКБ-385 під керівництвом головного конструктора Макєєва В. П. з 1962 по 1968 рік. Прийнята на озброєння 13 березня 1968 року. У складі ракетного комплексу Д-5 входила до складу озброєння атомних підводних човнів проєктів 667А та 667АУ. Основним завданням при створенні ракетного комплексу з ракетою Р-27 визначалася ліквідація відставання від американських ракет цього класу. Модифікацію Р-27У знято з озброєння в 1989 році.

Ракета була родоначальницею радянського морського рідинного ракетобудування і призначалася для ураження стратегічних об'єктів на середніх дальностях. На підводних човнах проєктів 667А, 667АУ розміщувалися в ракетному комплексі Д-5 з боєкомплектом 16 ракет. Д-5 прийнято на озброєння ВМФ у 1968 році, Д-5У — у 1974 році.

У ракеті реалізована сукупність схемно-компонувальних та конструктивно-технологічних рішень, що стали базовими для всіх наступних типів рідинних ракет для АПЧ:

• цільнозварні конструкції корпусу ракети;
• введення «утопленої» схеми рухової установки — розташування двигуна в баку пального;
• застосування гумометалевих амортизаторів та розміщення елементів стартової системи на ракеті;
• заводська заправка ракет довгозберігаючими компонентами палива з наступною ампулізацією баків;
• автоматизоване керування передстартовою підготовкою та залповою стрільбою.

Історія

24 квітня 1962 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 386—179 про розробку нової ракети Р-27 комплексу Д-5 для озброєння нових атомних ракетних підводних човнів проєкту 667А. Рішення прийнято у зв'язку з тим, що щойно прийнята на озброєння радянського ВМФ ракета Р-21 комплексу Д-4 мала дальність стрільби 1400 км й істотно поступалася за основними характеристиками американським ракетам Polaris A1 (1960, 2200 км) і Polaris A2 (1962, 2800 км). Крім того, кількість балістичних ракет на американському човні становила 16 одиниць, тоді як на типовому радянському ракетному підводному човні — 3.

Схематичне зображення балістичної ракети Р-27

Головним розробником ракети та комплексу було призначено СКБ-385, головний конструктор — Макєєв В. П.

18 січня 1967 з глибини 45 м при швидкості човна 3 вузли був здійснений перший пуск макета ракети 4К10. У серпні 1967 року на Північному флоті розпочалися повномасштабні випробування всього ракетного комплексу. Пуски здійснювалися з головного підводного човна проєкту 667А — К-137 «Ленінець».

13 березня 1968 постановою Ради Міністрів СРСР № 162-16 комплекс Д-5 з ракетою Р-27 було прийнято на озброєння.

Тактико-технічні характеристики

	Р-27	Р-27У		Р-27К
Тип ракети	БРПЧ			ПКР
Індекс ГРАУ	4К10			4К18
Код СНО	РСМ-25	РСМ-25
Код НАТО	SS-N-6 Mod 1 «Serb»	SS-N-6 Mod 2 «Serb»	SS-N-6 Mod 3 «Serb»	SS-NX-13
Комплекс	Д-5	Д-5У
Носій (підводний човен)	проєкт 667А	проєкт 667АУ		проєкт 605
Кіл-сть ПУ	16	16		4
ТТХ ракети
Кіл-сть ступенів	1	1	1	2
Двигун	РРД 4Д10	РРД
Масогабаритні показники
Маса ракети, кг	14 200	14 200	14 200?	13 250
Довжина, мм	8890	8890	8890	~9000
Діаметр, мм	1500
Корисне навантаження
Маса головної частини, кг	650	650	3×170 кг	?
Тип головної частини	моноблочна		РГЧ РТ	ГЧ із самонаведенням
Потужність ядерного заряду	1 Мт (0,6—1,2 Мт)	1 Мт (0,6—1,2 Мт)	3×0,2 Мт (3×0,1—0,8 Мт)
КІВ, км	1,9 (1,1)	1,3—1,8
Параметри траєкторії
Швидкість на кінцевій активній ділянці, м/с	4400
Висота на кінцевій активній ділянці, км	120
Час активної ділянки, с	128,5
Максимальна висота, км	620
Максимальна дальність, км	2500 (2400)	3000 (3200)	2500 (3200)	900
Зустрічна швидкість із ціллю, м/с	300
Загальні дані
Розробник	СКБ-385 (ГРЦ ім. Макеєва)
Конструктор	Макеєв В. П.
Початок розроблення	24 квітня 1962	10 червня 1971
Пуски зі стенду	вересень 1965 — серпень 1967	не проводились
Пуски з ПЧ	грудень 1972 — листопад 1973	вересень 1972 — серпень 1973
Прийняття на озброєння	13 березня 1968	4 січня 1974		не прийнято
Виготовлювач	Златоустівський машинобудівний завод Красноярський машинобудівний завод

Див. також

• Р-29 (балістична ракета)
• Р-21
• Булава (ракета)
• KN-23
• Emad (ракета)
• UGM-73 Poseidon
• Балістичні ракети підводних човнів

Примітки

Виноски

Джерела

Посилання

• Баллистическая ракета подводных лодок Р-27 (4К10, РСМ-25)(рос.)

Література

• Коршунов Ю. Л., Кутовой Е. М. Баллистические ракеты отечественного флота. — Санкт-Петербург: Гангут, 2002. — 41 с. — (Библиотека «Гангут»). — 1200 экз. — ISBN 5-85875-043-5.(рос.)
• Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественного ракетного оружия / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — М.: АСТ, 2003. — 515 с. — ISBN 5-170-11177-0.(рос.)
• СКБ-385, КБ машиностроения, ГРЦ «КБ им. Академика В. П. Макеева» / Сост. Канин Р. Н., Тихонов Н. Н.; под общ. ред. В. Г. Дегтяря. — М.: Государственный ракетный центр «КБ им. Академика В. П. Макеева»; Военный парад, 2007. — 408 с. — ISBN 5-902975-10-7.(рос.)