Саарбрюкенський міст
| Саарбрюкенський міст груз. ზაარბიუკენის ხიდი | |
|---|---|
.jpg) | |
| 41°42′07″ пн. ш. 44°48′15″ сх. д. / 41.701982000027776110° пн. ш. 44.80419100002777810° сх. д.Координати: 41°42′07″ пн. ш. 44°48′15″ сх. д. / 41.701982000027776110° пн. ш. 44.80419100002777810° сх. д. | |
| Країна |
 Грузія |
| Розташування | Тбілісі |
| Перетинає | Кура |
| Матеріал | камінь і залізобетон |
| Загальна довжина | 124 м |
| Ширина | 31 м |
| Відкрито | 1853 |
  Саарбрюкенський міст Саарбрюкенський міст (Грузія) | |
 | |
 Саарбрюкенський міст у Вікісховищі | |
Саарбрюкенський міст (груз. ზაარბიუკენის ხიდი) — міст через річку Кура в Тбілісі, Грузія.
Утворюючи разом з Сухим мостом єдиний транспортний комплекс, пов'язує райони Мтацмінда і Чугуреті. Перший кам'яний міст через Куру в місті. На момент закінчення будівництва це був найбільший кам'яний міст на території Російської імперії[1][2].
Розташування[ред. | ред. код]
Міст сполучає вулицю Хіді і Саарбрюкенську площу.
Вище за течією розташований міст Галактіона Табідзе, нижче — міст Бараташвілі.
Назва[ред. | ред. код]
Спочатку, від 1854 року[3], міст називався Великим Михайлівським, потім — Воронцовським або Воронцово-Михайлівським, за іменем кавказького намісника М. С. Воронцова.
У радянський час міст перейменовано на честь визначного діяча міжнародного робочого руху на міст Карла Маркса. Сучасну назву міст (так само як прилегла до нього площа на лівому березі Кури — Саарбрюкенська) отримав 1994 року на честь міста-побратима Тбілісі.
Історія[ред. | ред. код]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Фасад і план моста |
|
|
Креслення опор моста |
|
|
Меморіальна дошка на честь закладення моста |
До 1830-х років виникла необхідність побудови постійного моста через Куру для зв'язку центру міста і ринку з районом Кукія і Німецькою колонією. До цього тимчасовий дерев'яний міст наводився лише взимку і його часто зривала течія Кури[4]. Починаючи від 1830-х років складено кілька проєктів, зокрема ланцюгового, дерев'яних і кам'яних аркових мостів. Проте всі вони з різних причин не були здійснені[5].
1847 року схвалено проєкт, підготовлений італійським архітектором Дж. Скудьєрі[ru], який передбачав будівництво кам'яного моста з трьома арковими прогонами по 32 м через основне річище Кури й однопрогінного також кам'яного аркового моста через вузький рукав річки між Мадатовським островом і правим берегом[6]. Між мостами облаштовувалася земляна дамба і підпірна кам'яна стіна. За цим проєктом у 1848—1851 роках побудовано міст через рукав Кури. 1850 року через неспроможність підрядників і перевищення первісної кошторисної вартості будівельні роботи зупинено[7][6]. До цього часу зведено лише основи берегових підпор. 1851 року проєкт моста переробив інженер Йоганн Блікс, який збільшив кількість прольотів основного моста від 3 до 5 і зменшив ширину моста від 36 до 30 футів[8][1][9][10].
Міст закладено 16 лютого 1851 року в присутності М. С. Воронцова. Виконавцем робіт був інженер-гідротехнік В. Багратіон-Мухранський[ka]. У будівництві брали участь князь Мирський і інженер-капітан Гагенмейстер.
Проміжні опори споруджували восени. Для цього побудували водовідвідні греблі з дерев'яних зрубів, які перенаправили води Кури в правий рукав[11].
Відкриття моста відбулося 8 листопада 1853 року[3], хоча будівельні роботи тривали до 20 травня 1857 року (облаштування подвійної бруківки, водовідводу тощо)[12][13][14].
Побудований міст став найбільшим кам'яним мостом на території Російської імперії[1][2].
25 лютого 1883 року по мосту пройшов перший в місті маршрут конки.
У 1884 році міст реконструйовано з розширенням проїзної частини, тротуари винесено на металеві консолі[15]. На початку XX століття це був один з шести постійних міських мостів через Куру[16].
1962 році міст реконструйовано за проєктом архітекторів Ш. Кавлашвілі[ru], Г. Мелкадзе та інженера Г. Карцивадзе[ru]. Ширину моста збільшили від 11 до 26 м. При цьому максимально використано старі частини мосту. Опори розширили в обидва боки від поздовжньої осі моста і на них обперли нові залізобетонні споруди, зведені поруч зі старими цегляними склепіннями[1][17][18]. Замінили поруччя та інші елементи[2].
Конструкція[ред. | ред. код]
Міст пятипрогінний арковий. Прогони величиною 18,6 м перекриті напівциркульними арками товщиною в ключі 2,4 м. Склепіння складені з плоскої грузинської цегли, з верхового і низового боків до них прилягають залізобетонні склепіння. Товщина опор становить 3,2 м. Основу опор складено зі штучного тесаного каменю, укріпленого залізними скобами і зв'язками, надводна частина — з бутової кладки. Для зменшення навантаження на проміжні опори між арками облаштовано невеликі зворотні склепіння, заповнені жорствою[19]. Фасади моста облицьовані світло-жовтим екларським вапняком, а нижні частини проміжних опор — сірим базальтом[1][17][2]. Загальна довжина моста складає 124 м, ширина — 26 м (в тому числі два тротуари по 3 м).
Міст призначений для руху автотранспорту і пішоходів. Проїзна частина має 4 смуги для руху автотранспорту. Покриття проїзної частини і тротуарів — асфальтобетон. Тротуари відокремлено від проїзної частини залізобетонним бордюром. Поруччя металеві простого малюнка, закінчуються на підпорах кам'яним парапетом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Архитектура отечественных мостов, 1982, с. 37.
- ↑ а б в г Мгалоблишвили Н.М., Шилакадзе Т., Махарашвили Т.Г. По дороге дружбы : Материалы по становлению и развитию Воен.-Груз. дороги. — Тб. : Хеловнеба, 1983. — С. 66.
- ↑ а б Кавказский календарь, 1857, с. 512.
- ↑ Кавказский календарь, 1857, с. 511.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 3.
- ↑ а б Николаи, 1898, с. 81.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 5.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 7.
- ↑ Николаи, 1898, с. 81—82.
- ↑ История тифлисских мостов: прошлое и настоящее. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 15, 16.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 8, 14—15.
- ↑ Николаи, 1898, с. 82.
- ↑ Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси, 1975, с. 65.
- ↑ Тбилиси, 1969, с. 121.
- ↑ Москвич Г. Г. Иллюстрированный практический путеводитель по Кавказу. — 20-е. — СПб., 1913. — С. 232. — 498 с.
- ↑ а б Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси, 1975, с. 72—73.
- ↑ Тбилиси, 1969, с. 123.
- ↑ Журнал МПС, 1862, с. 11.
Література[ред. | ред. код]
- Энциклопедия Тбилиси = ენციკლოპედია თბილისი. — Тб., 2002. — С. 479.(груз.)
- Квирквелия Т. Р. Старотбилисские названия = ძველთბილისური დასახელებანი. — Тб. : Сабчота Сакартвело, 1985. — С. 41—42.(груз.)
- Квирквелия Т. Р. Тбилиси. — М. : Издательство литературы по строительству, 1969. — 237 с. — (Города СССР)
- Пунин А. Л. Архитектурный ансамбль мостов Тбилиси // Сборник трудов ЛИСИ «Исследование экономичности и долговечности мостовых сооружений». — Л., 1975. — № 96 (14 травня). — С. 63—78.
- Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л. : Стройиздат, 1982. — 152 с.
- Михайловский мост в Тифлисе // Кавказский календарь. — 1857. — 14 травня. — С. 511—512. Архівовано з джерела 29 квітня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- Николаи Л. Ф. [1] — СПб., 1898. — С. 81—82. Архівовано з джерела 25 серпня 2019
- К. Маслаковец. Михайловский мост на реке Куре в Тифлисе // Журнал Министерства путей сообщения. — СПб., 1862. — Т. 36. Кн.1 (январь-февраль). — С. 1—16.
Посилання[ред. | ред. код]
- Воронцовський міст [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] //Парламентська бібліотека Грузії(груз.)