Сабанеєв Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Васильович Сабанеєв
рос. Иван Васильевич Сабанеев
Народження1770
Смерть25 серпня 1829(1829-08-25)
Дрезден, Німецький союз
ПохованняПерший Християнський цвинтар
Країна Російська імперія
Званнягенерал від інфантерії
КомандуванняQ4028497? і Q4030681?
Війни / битвиРосійсько-турецька війна, Наполеонівські війни, Italian Campaign of Suvorovd, Swiss Campaign of Suvorovd, Битва під Фрідландом, Російсько-шведська війна, Російсько-турецька війна 1806—1812, Битва на Березині, Битва при Бауцені, Битва під Кульмом, Дрезденська битва і Битва під Лейпцигом 1813
РідQ4403431?
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня Орден Леопольда (Австрія) орден Червоного орла 1-го класу Золота зброя «За хоробрість»

Іван Васильович Сабанеєв (рос. Иван Васильевич Сабанеев; 30 січня 1772[1]25 серпня 1829, Дрезден) — російський воєначальник, генерал від інфантерії з роду Сабанеєвих.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Брав участь у 2-й російсько-турецькій війні (1787-1791), штурмі Праги (1794), італійському та швейцарському походах Суворова. Важко поранений у Мутенській долині, його відправили до Франції, де він вивчив розсипний лад, який потім впровадив у російську армію.[2]

У 1803 році командував 12-м єгерським полком на Кубані, відзначився в кампанії 1807 року проти Наполеона та у війні зі шведами (1808-1809). Нагороджений орденами Св. Георгія 4 (1809) і 3 класу (1809). У 1810-1811 роках брав участь у турецькій війні та кампаніях 1812-1814 років. У 1815 році блокував Мец і очистив Вогезські гори від ворога.[3][4]

Поранений 4 рази, після повернення в Росію командував 6-м корпусом 2-ї армії. У січні 1822 року розслідував події в Кишиневі, проявивши жорстокість у покаранні солдатів. Познайомився з Пушкіним, чия думка про нього змінилася. У грудні 1823 року призначений генералом від інфантерії. З 1816 року жив в Одесі, зробив багато для доброустрою міста і розвитку курортів. Помер у Дрездені, похований в Одесі. Від другого шлюбу дітей не мав.[5]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Подмазо А.А. Сабанеев (Сабонеев) Иван Васильевич. Список генеральских чинов российской императорской армии и флота. Генералитет российской императорской армии и флота. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
  2. Д.М. Милютин. История войны 1799 г. между Россией и Францией в царствование императора Павла I. Том 4, стр. 139. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  3. Я.Н. Нерсесов. Гений войны Кутузов «Чтобы спасти Россию, надо сжечь Москву» Глава 32
  4. Из литературного наследия В. Ф. Раевского. Воспоминания // Литературное наследие. Т.60.- М.: Изд-во АН СССР, 1954. — [Ч.] II. — Кн. 1. — С. 47.
  5. Дневник Долгорукова // Звенья, IX.- 1951, С. 43—44, 130—131.

Посилання

[ред. | ред. код]