Савицька Олена Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савицька Олена Іванівна
Savytska O.png
Народилася 1901
Померла 1986
Діяльність генетик

Савицька Олена (уроджена Харечко; нар. 1901(1901) — 1986) — українська та американська дослідниця в галузі генетики, цитології, ембріології.

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Олена народилася в родині відомого полтавського лікаря Івана Григоровича Харечка (1857—1939). Іван Харечко навчався в Полтавській гімназії, де вступив до народницького гуртка Ростислава Стеблін-Каменського, зберігав портрети Куліша та Герцена, за що був покараний[1]. 1885 року закінчив медичний факультет Київського університету. Служив ординатором військового шпиталю в Івангороді у 1887-1893 роках, у 1893-1895 роках був полковим лікарем. У 1895-1905 роках був ординатором Полтавської губернської земської лікарні. У листопаді 1909 року відкрив власну клініку[2]. Був членом міської думи, очолював Полтавське медичне товариство. Був особистим лікарем Володимира Короленка, підписав акт про смерть письменника[3].

Навчання[ред. | ред. код]

1918 року закінчила жіночу гімназію в Полтаві. Надалі навчалася у Харківському сільськогосподарському інституті, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком В'ячеславом Савицьким. Закінчила інститут 1924 року.

Після випуску з інституту Олена Харечко, як і її чоловік, мала бути розподілена агрономом до колгоспу. Проте їм вдалося влаштуватися до Інституту генетики та рослинництва в Харкові. У 1926 році обидва захистили дисертації та здобули ступені "дипломованих агрономів".

Робота в СРСР[ред. | ред. код]

Олену та В'ячеслава розподілили до Білоцерківської дослідницької станції. Олена працювала там науковою співробітницею та завідувала цитологічною лабораторією, вивчаючи ембріологію буряка. У Білій Церкві вони з В'ячеславом побралися.

У 1928 році вони переїхали до Києва та поступили на роботу до Наукового інституту селекції. Харечко-Савицька очолила в ньому лабораторію цитології. Вона також проводила дослідження в Ленінграді, де співпрацювала з Миколою Вавиловим та Георгієм Карпеченком. За підсумками цих досліджень вона здобула ступінь кандидата наук, а далі Вища атестаційна комісія СРСР присвоїла їй звання професора.

Працювала на Білоцерківській селекційній станції та в Інституті цукрової промисловості в Києві, де очолювала цитологічну лабораторію.

На еміграції[ред. | ред. код]

З 1944 у Німеччині, потім у США, де працювала в The West Sugar Development Foundation і департаменті хліборобства США.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Її дослідження стосувалися самозапилення та самостерильності буряка, поліплоїдії, цитогенетики.

У радянський період опублікувала 25 наукових праць. Праці з цитогенетики та ембріології цукрового буряка, серед інших: «Цитология и ембриология сахарной свеклы» (1940), низка праць і статей в американських і канадських фахових журналах.

Разом з своїм чоловіком Вячеславом Савицьким вивела однонасіннєвий цукровий буряк; вивчала явище поліплоїдії цукрового буряка, розробила методику одержання тетраплоїдних сортів буряка[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934](рос.)
  2. Павловский И. Ф. Первое дополнение к "Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века". Полтава. 1913 г. Стр. 50(рос.)
  3. Архіви України, т. 24 (1970), с. 105
  4. Г. А. Левитский. Советская цитология за 20 лет. Природа, №12, 1937, с. 41, 49(рос.)

Література[ред. | ред. код]