Самуель Гейнике

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самуель Гейнике
нім. Samuel Heinicke
Samuel Heinicke.jpg
Народився 10 квітня 1727(1727-04-10)[1]
Q1972157?, Шкелен, Заале-Гольцланд, Тюрингія, Священна Римська імперія[2]
Помер 30 квітня 1790(1790-04-30)[1] (63 роки)
Лейпциг, Саксонія, Священна Римська імперія[2]
Поховання Südfriedhof[d]
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність педагог
У шлюбі з Anna Catharina Elisabeth Heinicke[d]

Самуель Гейнике (нім. Samuel Heinicke, 10 квітня 1727, Наутшюц — 30 квітня 1790, Лейпциг) — німецький педагог, винахідник способу навчання глухонімих.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Наутшюце в Тюрінгії. Спочатку працював охоронцем в Дрездені, але згодом вирішив займатися викладанням, взявши собі першого глухонімого учня в 1754 році. Його успіхи були такі великі, що Гейнике вирішив цілком присвятити себе цій роботі. Вважав звуковий метод і розмовну мову необхідними для повноцінної освіти, але використовував також і деякі форми пальцевого алфавіту. Його заняття і дослідження були перервані Семирічною війною, коли він був узятий в полон в Пірні і доставлений в Дрезден, але зумів втекти. У 1768 році він жив в Гамбурзі і знову успішно навчив глухого хлопчика здатності говорити. У 1778 році заснував за допомогою курфюрста Саксонії в Лейпцигу першу школу для глухонімих в Німеччині. Керував цією школою до самої смерті, але помер ще до широкого впровадження його методів в сурдопедагогіцы. Похований на Південному кладовищі в Лейпцигу. У 1881 році йому поставили в Лейпцигу пам'ятник. У своїх дослідженнях користувався працями голландського лікаря Йоганна Аммана.

Примітки[ред. | ред. код]