Сашко Брама
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/11 січня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
 | Ця стаття потребує істотної переробки. (9 березня 2021) |
| Сашко Брама | |
|---|---|
| Народився |
Львів |
| Діяльність | режисер, драматург |
Сашко Брама — львівський незалежний театральний діяч, драматург, режисер, який займається експериментальним, пошуковим театром на базі документалістики та співпрацює з різними театрами в Україні та за її межами.[1]
Проєкти[ред. | ред. код]
П'єси входили в шорт-лист фестивалів-конкурсів «Драма.UA» (Львів), «Тиждень актуальної п'єси» (Київ).
KAMAKOMAPLAY[ред. | ред. код]
«Чорнушна п'єса», яку сам Сашко Брама так називає. Була знята з репертуару відомого польського театру у Валбжиху, а також драматург відмовився від української постановки п'єси та зняв її з конкурсів «Тиждень актуальної п'єси» та «ДрамаUA»[2]
Свиняча печінка (2014)[ред. | ред. код]
П'єса, яка була реалізована як театралізоване сценічне читання в рамках проєкту «Сцена сучасного драматурга» (Львівський академічний театр імені Леся Курбаса). Текст п'єси був написаний у 2011 році. Фабула твору проста і чітка — автор не приховує від глядача нічого, розгортаючи оповідь про солдата строкової служби (актор Ярослав Федорчук), який просто з казарми потрапляє на війну в Афганістані. Внутрішню трансформацію героя Сашко Брама ілюструє тривіальним процесом приготування печінкового торта: мама перемелює колись живу плоть на фарш, щоб потішити сина улюбленою стравою.[3]
Диплом (2013)[ред. | ред. код]
Вистава про те, як система освіти ламає особистість. Під час підготовки до написання тексту Сашко та невелика кількість молодих людей збирали інтерв'ю зі студентами, абітурієнтами і тими, хто вже реалізував себе в певній сфері, або навпаки ‒ не реалізував себе ніде (маючи диплом). До п'єси увійшли інтерв'ю тих, хто «як тільки чує саме слово „університет“, то так і хоче вже туди йти» (перефразовано з вистави); і тих, хто вже розчарувався в тому, що криється за словом «університет». У виставі розчарування до кожного зі студентів (яких зіграли актори курсу Олега Стефана ЛНУ ім. Івана Франка) приходить індивідуальним шляхом: через сексуальні домагання, хабарі, усвідомлення того, що по закінченню навчання потрібно буде починати все з нуля.[4]
Лорелей і Львів (2014)[ред. | ред. код]
Короткометражка «Лорелей і Львів» стала результатом співпраці відео-митця Володимира Стецьковича та доволі відомого у театральних колах драматурга Сашка Брами.
У сценарії до стрічки Сашко Брама спробував надати драматичну структуру мистецьким візіям Володимира Стецьковича, ключовим образом яких було споглядання міста з дзвіниці одного з храмів Львова. На виході творці стрічки, втім, не обмежилися лише медитативною контемпляцією. Лорелей пропонує глядачам свій власний образ Львова як Nefor City — міста вібруючої андерграундної культури.
R+J — театральний проєкт (2014)[ред. | ред. код]
«R+J» — ініціали героїв нового часу Роми та Юлії. Він зі Львова, вона з Донецька. Сашко Брама та режисер Ігор Білиць здійснили спробу розповісти в театрі про події 2013—2014 рр. на Україні. Ця історія є ремейком п'єси Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Давня війна родів Монтеккі й Капулетті трансформується у неприязнь Сходу і Заходу України. В «R+J» цей конфлікт спирається на багатолітні міфи, гучні заяви політиків, облудливі теленовини, агресивну антиукраїнську пропаганду. Багато жертв, ще більше образ та страхів. Форма — рок-концерт із мультимедійним супроводом. Рома грає на електро-гітарі, Юлія вміє співати хард-рок.[5]
Осінь на Плутоні (2017—2020)[ред. | ред. код]
Проєкт, що був започаткований Сашком Брамою у 2016 році, розпочався зі збору історій життя мешканців львівського геріатричного пансіонату. На основі цих матеріалів було створено документальну виставу «Осінь на Плутоні», яка в період з 2017 по 2020 роки, не раз була представлена як на сцені Театру Лесі, так і на сценах Львівського академічного драматичного театру імені Леся Курбаса та Першого українського театру для дітей та юнацтва у Львові. Також цей проєкт був представлений на театральних фестивалях: DESANT UA (Варшава, Польща), DEMOLUDY (Ольштин, Польща), Theatertreffen-Stückemarkt (Берлін, Німеччина), Ukrainian showcase within the international theatre conference IETM (Київ), URBÄNG (Кельн, Німеччина), Український тиждень в Гданську IV (Гданськ, Польща).[6]
Проєкт увійшов до шорт-листа VII Міжнародного фестивалю українського театру «Схід — Захід», що проходив 17 серпня у Кракові в Польщі.
«Осінь на Плутоні» — це постдокументальна вистава про життя мешканців львівського геріартричного пансіонату, яку Брама розробив спільно з Андре Ерленом та Марією Бакало. Режисер вистави протягом року відвідував будинок літніх людей, де спілкувався з його жителями. З цих записаних на диктофон розмов, власне, і постала ця вистава.[7]
Orpheus UA (2017)[ред. | ред. код]
Проєкт Сашка Брами, який почався з ідеї пройти пішки Україну, від кордону з ЄС до лінії фронту на Сході. Подорож тривала сім місяців, а маршрут пролягав через маловідомі місцевості Orpheus UA — це концерт-перформанс з мультимедійним супроводом (медіаконтент розроблений на основі постановочних та документальних відео, відзнятих за час експедиції). Готування до показу проходило у співпраці з берлінським post theater. Це інтернаціональна театральна група, до складу якої входять Макс Шумахер, Хіроко Танакаші та Йоанн Треллу. Вони спеціалізувались безпосередньо на ауідо та візуальному супроводі.[8]
МИ (2020)[ред. | ред. код]
«МИ» — це мистецький медіа-проєкт, започаткований Сашком Брамою та представниками українського незалежного театру в березні 2020 року, коли через введення локдауну всі звичні способи комунікації театру зі своєю аудиторією стали неможливими. Тоді й виникла ідея зібрати документальні відеосвідчення доби пандемії. Коли в березні 2020-го весь світ зупинився через пандемію, Сашко Брама запропонував усім охочим вести відеозаписи карантину. Власне так сформувалася велика спільнота проєкту не лише з різних куточків України, а й долучилися українці, які мешкають за кордоном. Партнером презентації проєкту та є Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки. Мультимедійний медіа-проєкт «МИ» втілюється за підтримки Українського Культурного Фонду[9].
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.032.ua/news/2360398/ Сайт міста Львова
- ↑ Український драматург знімає свою п’єсу з репертуару польського театру через «чорнуху». Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал (укр.). 25 жовтня 2012. Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ Про виставу "Свиняча печінка" Сашка Брами / Спільнокошт. BiggggIdea. Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ https://zbruc.eu/node/24950
- ↑ https://dyvys.info/2014/11/17/myttsi-prezentuyut-novyj-teatralnyj-proekt-sashka-bramy/
- ↑ https://krasnews.wordpress.com/2020/07/07/КРАСНОПІЛЛЯ[недоступне посилання] КРАЙ СЛОБОЖАНСЬКИЙ/
- ↑ Zaxid.net. У проекті «Осінь на Плутоні 2.0» підлітки вчитимуться знімати кіно про літніх людей. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ Сашко Брама – про пішу експедицію, проект Orpheus UA і backstage незалежного театру. 032.ua - Сайт міста Львова (укр.). Процитовано 27 травня 2022.
- ↑ Презентація мистецького медіа-проєкту “МИ”. lviv.vgorode.ua (ua) . Процитовано 27 травня 2022.