Ромео і Джульєтта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ромео і Джульєтта
Romeo and juliet title page.jpg
Видання трагедії 1599 року
Оригінал Romeo and Juliet
Жанр трагедія
Автор Вільям Шекспір
Мова англійська
Написаний 1591-1595
Виданий 1597
Переклад Пантелеймон Куліш 1901;
Микола Вороний 1928;
Василь Мисик 1932;
Абрам Гозенпуд 1937;
Ірина Стешенко 1952;
Юрій Андрухович 2016
src: Текст у Вікіджерелах

Ромео і Джульєтта (англ. Romeo and Juliet) — трагедія Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин.

П'єса написана десь приблизно в 1595 або раніше. За життя Шекспіра вона видавалася 4 рази: у 1597, 1599, 1609, дата ще одного видання не встановлена. У 1623 вона була надрукована в Першому фоліо.

Сцена на балконі. Ілюстрація 1870 року Форда Медокса Брауна

Безпосереднім джерелом трагедії була поема Артура Брука «Ромео і Джульєтта», однак ще до Брука ця старовинна італійська легенда переповідалася багато разів. Її обробка зустрічається в «Новеліо» Мазуччо від 1476. Луїджі да Порто в «Історії двох законах», опублікованій у 1524, переніс дію з Сієни до Верони і дав героям імена Ромео і Джульєтта. В «Божественній комедії» Данте зустрічаються імена ворожих сімей Монтеккі та Капулетті. У 1553 сюжет використав Бальдері у «Нещасливому коханні». Вивів його також Маттео Банделло у «Новелах» у 1554, Луїджі Гротто в «Адріані» в 1578. П'єр Буато переклав новелу Банделло французькою мовою. Цей переклад був використаний Пойнтером, англійський переклад якого увійшов до збірки «Палац насолоди» (1565—1567). Саме звідти його почерпнув Артур Брук, у якого запозичив матеріал Шекспір.

Ромео і Джульєтта належить до трагедійного періоду творчості барда. Ця трагедія несхожа на пізніші трагедії Шекспіра. В ній багато комедійного, ліричного, фарсового. Трагічна доля героїв не є результатом провини, очищенням стражданням.

Трагедія Ромео і Джульєтти викликала великий інтерес у представників найрізноманітніших мистецтв. На цю тему створено цілу низку музичних поем, серед авторів яких Гуно, Берліоз, Свендсен, Чайковський, Прокоф'єв. На канві п'єси побудований мюзикл Бернстайна «Вест-Сайдська історія».

Перша екранізація датується 1911 роком. Фільми за мотивами п'єси знімали Кастеланні (1954) та Дзефіреллі (1968).

В Україні Ромео і Джульєтту ставили в 1938 Дніпропетровський ТЮГ ім. Пушкіна, Харківський ТЮГ ім. Горького, Миколаївський театр ім. XXX-річчя ВЛКСМ (1951).

Персонажі[ред.ред. код]

Правлячий дім Верони
  • Ескалус — герцог Верони.
  • Паріс — молодий вельможа, родич герцога.
  • Меркуціо — родич герцога і друг Ромео.
Дім Капулетті
  • Капулетті — голова дому Капулетті.
  • Синьйора Капулетті — дружина Капулетті.
  • Джульєтта — донька Капулетті.
  • Тібальт — двоюрідний брат Джульєтти, небіж синьйори Капулетті.
  • Годувальниця Джульєтти.
  • П'єтро, Самсоне, Грегоріо — слуги Капулетті.
Дім Монтеккі
  • Монтеккі — голова дому Монтеккі.
  • Синьйора Монтеккі — дружина Монтеккі.
  • Ромео — син Монтеккі.
  • Бенволіо — небіж Монтеккі й друг Ромео.
  • Абрам, Балтазар — слуги Монтеккі.
Інші персонажі
  • Брат Лоренцо — чернець-францисканець.
  • Брат Джованні — чернець того ж ордену.
  • Аптекар
  • Хор який читає пролог до перших двох дій.

Сюжет[ред.ред. код]

Між знатними веронськими родинами Монтеккі і Капулетті йде багатовікова ворожнеча. Після суперечки слуг спалахнула нова сутичка між панами. Герцог Веронський Ескалус після марної спроби відновити мир між ворогуючими родинами оголошує, що відтепер винуватець кровопролиття заплатить за це власним життям.

Юний Ромео з роду Монтеккі не брав участі в сутичці. Безвзаємно закоханий в холодну красуню Розалін, подругу Джульєтти, він воліє вдаватися до сумних роздумів. Його двоюрідний брат Бенволіо і друг Меркуціо, родич Герцога Веронського, намагаються підбадьорити юнака своїми жартами.

У будинку Капулетті готується веселе свято. Синьйор Капулетті посилає слугу до знатних людей Верони із запрошенням на бал. Годувальниця його єдиної дочки Джульєтти кличе свою улюбленицю до синьйори Капулетті. Мати нагадує 13-річній дівчині, що вона вже доросла, і ввечері на балу її чекає зустріч з нареченим — молодим і красивим графом Парісом, який є родичем Герцога.

Меркуціо і Бенволіо вмовляють Ромео пробратися разом з ними на бал у будинок Капулетті, одягнувши маски. Там буде і Розалін — племінниця господаря будинку. Бал у самому розпалі. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти, упізнає в Ромео представника ворожої родини. Синьйор Капулетті зупиняє запального Тібальта. Але Ромео нічого не помічає. Забувши про Розалін, він не може відірвати очей від незнайомої красивої дівчини. Це Джульєтта. Вона теж відчуває нездоланний потяг до незнайомого юнака. Ромео цілує Джульєтту. Вони дізнаються, яка прірва їх розділяє.

Джульєтта вголос мріє про Ромео. Ромео приходить під її вікно і чує ці промови. Він відповідає на них палким освідченням. Під покровом ночі молоді люди дають один одному клятву любові і вірності.

Не заходячи додому, Ромео направляється до ченця Лоренцо просити його якомога швидше повінчати їх з Джульєттою. Лоренцо спочатку відмовляється, але потім погоджується, розраховуючи, що союз Ромео і Джульєтти покладе край ворожнечі двох родин. Через Годувальницю закохані домовляються про таємну церемонію.

У той же день один з одним стикаються Тібальт і Меркуціо. Сварка швидко переходить у бій на шпагах. Бенволіо марно намагається розняти супротивників. Тібальт смертельно ранить Меркуціо. Ромео у люті кидається за Тібальтом. Після довгої запеклої боротьби Ромео вбиває Тібальта.

Джульєтта дізнається від Годувальниці про смерть двоюрідного брата і про рішення Герцога вигнати Ромео з Верони. Лоренцо втішає юнака, радячи йому сховатися в сусідньому місті Мантуї.

Наступного ранку батьки Джульєтти кажуть їй, що вона повинна стати дружиною Паріса і не бажають слухати її заперечень. Джульєтта в розпачі. Вона готова навіть вжити отруту, але Лоренцо пропонує їй випити особливе зілля, яке занурить її в сон таким чином, щоб всі вирішили, що вона померла.

А Ромео, бачачи, що Джульєтта мертва, і не знаючи, що це лише сон, випиває отруту, убивши перед цим Паріса. Джульєтта прокидається і в розпачі, бачачи його труп, заколює себе. Над тілами своїх дітей глави сімейств Монтеккі і Капулетті забувають про криваву ворожнечу.

Українські переклади[ред.ред. код]

Перший переклад трагедії «Ромео і Джульєтта» українською мовою зробив Пантелеймон Куліш (видано у Львові у 1901 році, з передмовою Івана Франка)[1]. У 1928 році вийшла книга «Ромео і Джульєтта» з позначкою: «Переклад П. Куліша в переробці М. Вороного». Микола Вороний спробував підновити, осучаснити Кулішів переклад, зробити його придатнішим для читання та можливої вистави. У 1932 році п'єсу переклав Василь Мисик, у 1937 р. — Абрам Гозенпуд, у 1952 р. — Ірина Стешенко. В 2016 році видано переклад Юрія Андруховича[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ромео та Джульєта» пер. П. Куліша, 1901 р.
  2. Вільям Шекспір. Ромео і Джульєтта / пер. з англ. Ю. Андруховича — Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2016. — 208 с. — ISBN 978-617-585-096-1

Посилання[ред.ред. код]