Львівський академічний театр імені Леся Курбаса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
Будівля театру
Будівля театру

49°50′31″ пн. ш. 24°01′31″ сх. д. / 49.84199999999999875° пн. ш. 24.02540000000000120° сх. д. / 49.84199999999999875; 24.02540000000000120Координати: 49°50′31″ пн. ш. 24°01′31″ сх. д. / 49.84199999999999875° пн. ш. 24.02540000000000120° сх. д. / 49.84199999999999875; 24.02540000000000120
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місто
Тип театр
Відкрито 1988
Керівництво Кучинський Володимир Степанович
kurbas.lviv.ua

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса у Вікісховищі?

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса — створений у 1988 році Володимиром Кучинським та групою молодих акторів, котрі, як і видатний український режисер Лесь Курбас зі своїми колегами у 1918 році, відчули потребу «…вернутися прямо до себе, …сказати щось нове, тому, і тільки тому, створити театр». Директором Театру імені Леся Курбаса є Микола Береза.

Репертуар[ред. | ред. код]

Від часу свого заснування Театр імені Леся Курбаса переріс в один із найвідоміших театральних колективів, як в Україні, так і за її межами. Вистави театру «Благодарний Еродій" та "Наркіс" за Григорієм Сковородою, «Між двох сил» за Володимиром Винниченком, «Апокрифи» за Лесею Українкою, «Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським ( "Злочин і кара" ), «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis» за Платоном ("Бенкет"), «Марко Проклятий або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса, «Чекаючи на Ґодо» за С. Беккетом , гідно репрезентували Україну та здобули високі нагороди на численних міжнародних театральних фестивалях.

Визнання[ред. | ред. код]

Театр імені Леся Курбаса за короткий термін зміг стати одним із найкращих в Україні, при тому, що час становлення колективу припав на складний період в українській історії.

Театр неодноразово бував з гастролями у Києві, Харкові, Сімферополі, Одесі, Севастополі, Керчі, Івано-Франківську, Чернігові, Миколаєві, Черкасах, Тернополі, Донецьку та інших містах України.

Високий художній рівень постановок цього театру засвідчують численні ґран-прі та нагороди на престижних міжнародних фестивалях: «Золотий Лев» (1989, 1994, 2000), Чеховський фестиваль, Москва (1996), «Слов'янський вінець», Москва (1997), «Сібіу», Румунія (1998), «Контакт», Польща (1998), «Бутрінті», Албанія (2001), «Херсонеські ігри» (1994, 2001), «Боспорські агони» (2001, 2002, 2006), Стобі, Республіка Македонія (2002) та інших.

Театр став першим лауреатом премії Василя Стуса. У 2006 Театр нагороджено Національною премією ім. Т. Г. Шевченка, а в 2007 році присвоєно звання академічного.

Новації та унікальність[ред. | ред. код]

Театр першим здійснив сценічні постановки діалогів Григорія Сковороди, Платона, поезій Василя Стуса, Богдана Антонича, драматичних поем Ліни Костенко.

Увесь цей час театр працював як унікальний методологічний центр, опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васильєва (Росія), Осередком театральних практик «Gardzienice» (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США), проводив цикл лекцій та майстер-класів в Єльському, Колумбійському, Пенсильванському та інших університетах і театральних школах США.

Критика називає цей колектив унікальним театральним явищем, бо він повернув українській сцені інтелектуальний престиж, створив свою методологічну школу і поєднав багатогранну сценічну практику з процесом пізнання Людини.

З 1994 року Театр імені Курбаса проводиться власний міжнародний театральний фестиваль "Театр : Метод і Практика" . Театр є членом міжнародної театральної мережі IETM, а також веде активну міжнародну діяльність.

Унікальність театру полягає в тому, що він є театром-школою в Україні. Тут виховуються актори і режисери на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка (з 2001 року).

Актори театру[ред. | ред. код]

Андрій Водичев, Тамара Горгішелі, Тетяна Каспрук, Андрій Козак, Оксана Козакевич, Василь Колісник, Марія Копитчак, Олексій Кравчук, Олександр Міщук, Олег Онещак, Андрій Петрук, Наталія Рибка-Пархоменко, Марко Свіжінський, Мирослава Рачинська, Денис Соколов, Олег Стефан та інші.

Нагороди[ред. | ред. код]

2007

  • Львівська обласна премія в галузі театрального мистецтва ім. Бориса Романицького, «Чекаючи на Ґодо»
  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Чекаючи на Ґодо», М.Арт. Контакт (Могильов, Білорусь)
  • Приз альтернативного журі за найкращий акторський ансамбль, «Чекаючи на Ґодо», М.Арт. Контакт (Могильов, Білорусь)
  • Театру присвоєно статус академічного

2006

  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Чекаючи на Ґодо», Боспорські агони (Керч)
  • Найкраща чоловіча роль першого плану, Олег Стефан, «Марко Проклятий, або Східна легенда», Театрон (Харків)
  • Національна премія України ім. Т. Шевченка, В. Кучинський, О. Стефан, А. Водичев, Н. Половинка; вистави: «Благодарний Еродій» і «Наркіс» Г. Сковороди, «Хвала Еросу» за Платоном, «Марко Проклятий, або Східна легенда» за творами В. Стуса

2002

  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Хвала Еросу», Стобі-2002 (Республіка Македонія)
  • Премія найкращий актор фестивалю, Олег Цьона, «Хвала Еросу», Стобі-2002 (Республіка Македонія)
  • Премія найкращий актор фестивалю, Андрій Водичев, «Апокрифи», Боспорські агони, (Керч)
  • Премія найкраща актриса фестивалю, Наталія Половинка, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
  • Звання «Заслужений діяч мистецтв АР Крим» — Володимир Кучинський

2001

  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
  • Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
  • Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Хвала Еросу», Боспорські агони (Керч)
  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Апокрифи», Херсонеські ігри (Севастополь)
  • Премія найкраща актриса фестивалю, Наталія Половинка, «Апокрифи», Херсонеські ігри (Севастополь)

2000

  • Державна премія імені Леся Курбаса, Володимир Кучинський
  • Премія найкращий актор фестивалю, Олег Стефан, Золотий лев (Львів)

1998

  • Звання «Заслужена артистка України» — Тетяна Каспрук

1997

  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Слов'янський вінець (Москва)
  • Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Слов'янський вінець (Москва)
  • Звання «Заслужений артист України», Олег Драч

1994

  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Херсонеські ігри (Севастополь)
  • Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Херсонеські ігри (Севастополь)
  • Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
  • Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
  • Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
  • Премія найкращі костюми, Ольга Баклан, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
  • Премія найкраща сценографія, Олександр Оверчук, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
  • Звання «Заслужений діяч мистецтв України» — Володимир Кучинський

1989

Методика Леся Курбаса[ред. | ред. код]

  • Гра тіла : спорт і акробатика є дуже важливими і потрібними для актора. Курбас каже, що на першому місці в мистецтві актора повинен стояти рух , гра тіла, міміка і жести
  • Актор є творцем : актор повинен не копіювати когось, а насамперед створити свій образ, який буде дуже оригінальним, нетрадиційним. І на сцені повністю розкрити себе і свою душу
  • Приручена емоція : Курбас забороняє крик, хаотичні махання руками та інші рефлекторні рухи. Актор на сцені повинен стримувати непотрібні емоції, щоб публіка з очікуванням чекала розвитку і була в напруженні, а не спокійно поглядала на те, як актор плаче
  • Мистецтво - релігія  : Курбас каже, що мистецтво повинне бути релігійним актом і піднімати у вищі сфери. Театр - це храм.
  • Актор - "Розумний арлекін" : актор не повинен бути наївним, примітивним і передбачуваним. Він повинен своєю грою переконати освіченого сучасного глядача. На думку Курбаса , "Розумними арлекінами" були Гірняк, Крушельницький, Бучма

Посилання[ред. | ред. код]