Святе Передання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Святий Переказ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отці Церкви, чиї праці стали частиною Святого Передання  — Василій Великий, Григорій Богослов і Іоанн Золотоуст.

Святе Передання (лат. Traditio, старорус. Святоє Прєданіє) — за вченням католицької і православної церкви — це Боже вчення, істина, мудрість, яка поступово відкривається людству протягом його історії і яка, наскільки це можливо, зберігається і передається святою Церквою. У православ'ї і католицизмі основа віровчення і церковного права. Складовою частиною святого Передання є Святе Писання, а також твори святих, отців церкви і визнаних богословів. Ще є однією важливою формою передачі святого Передання є музика, а також церковні гімни і піснеспіви, ікони. Більшість протестантів відкидають ідеї святого передання і слідують принципу "тільки писання". Деякі з них визнають принцип Prima Scriptura, згідно якого Святе Письмо є «першим» або «вище всіх» інших джерел божественного одкровення, проте не відкидаються й інші джерела Божого одкровення.

Поняття[ред. | ред. код]

Під Святим Переданням розуміються ті відомості і канонічні положення, які сповідуються спільнотою віруючих (Церквою) і які передаються через усне і письмове слово, а також через особистий приклад і вчинки віруючими в Бога від покоління до покоління. До складу Святого Передання входять серед іншого Символ Віри, Святе Писання і Житія Святих (Патерики).

Про Святе Передання сказано вже святими апостолами: «…браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням.(2 Сол. 2:15)», «Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.(1 Кор. 11:2)."Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте", (1 Кор 15:1)

Святитель Василь Великий, обґрунтовуючи необхідність Святого Передання, пише:

З усіх догматів і традицій, що зберігає Церква, одні отримані з письмового джерела, а інші прийняті від переданого таємно Апостольського передання. Для благочестя ж ті і другі мають однакову силу, і цьому не буде протирічити ніхто, хто хоч трохи розуміється на церковних правилах. Позаяк якби ми наважились відкинути неписані звичаї, як буцімто такі, що не мають великого значення, то обов'язково зробимо шкоду Євангелію в найголовнішому, — більше того, залишимо від апостольської проповіді саму зовнішню оболонку.[1]

Апостол Павло пише що дотримувався отцівських передань: "І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань". (Гал. 1:14)

Ісуса Христа звинувачували в тому що він не дотримується передань старших: "Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей..." (Мт.  15:4-9)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Василь Великий. Правило 97, Про Святого Духа, розд. 27

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]