Перейти до вмісту

Семеніхін Володимир Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Семеніхін Володимир Сергійович
Народився27 січня 1918(1918-01-27)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Суми, Харківська губернія, УНР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 листопада 1990(1990-11-27)[1] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВостряковський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський енергетичний інститут[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладQ4314488?[2]
Urals Optical-Mechanical Plantd
Zagorsk Electromechanical Plantd[3]
Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук[4] і Список академіків АН СРСР (1972)
ЧленствоРосійська академія наук[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиSergey Semenikhind Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіDenis Semenikhind Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія СРСР

Володимир Сергійович Семеніхін (9 лютого 1918, Суми — 27 листопада 1990, Москва) — радянський учений, доктор технічних наук (1964), професор (1968), академік АН СРСР (1972; член-кореспондент 1968), Герой Соціалістичної Праці (1981), Лауреат Ленінської (1985) та двох Державних премій СРСР (1970, 1976), депутат Верховної Ради СРСР (1984—1989).

Навчання

[ред. | ред. код]

Закінчив Московський енергетичний інститут (1941), вчився на кафедрі автоматики і телемеханіки.

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1941 році після початку німецько-радянської війни В.Семеніхін був направлений у Свердловськ на завод № 217 Народного комісаріату озброєнь СРСР, де він працював над створенням і відпрацюванням технології виготовлення нових зразків авіаційних гарматно-кулеметних і бомбардувальних прицілів.

У 1946—1948 роках працював старшим інженером технічного управління Міністерства озброєння СРСР.

З 1948 року працював на заводі № 569 Міністерства озброєння СРСР, спочатку начальником цеху, а з 1950 р. начальником ОКБ — головним конструктором того ж заводу.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1963—1971 роках директор Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (НДІАА).

У 1971—1974 роках заступник міністра радіопромисловості.

В 1975 році разом з академіками Віктором Михайловичем Глушковим та Віктором Григоровичем Афанасьєвим відправив у Центральну контрольну комісіх КПРС характеристику наукової значущості робіт Побіска Кузнецова, на підставі якої останнього відновили в партії.

Похований на Востряковському кладовищі[6] у Москві.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна (1971, 1988), орденом Жовтневої Революції (1975), орденами «Знак Пошани» (1945), Трудового Червоного Прапора (1956, 1962), а також медалями. Член КПРС з 1945 року,

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У 1991 році НДІ автоматичної апаратури було присвоєно ім'я академіка В. С. Семеніхіна[7].
  • На його честь названо судно контролю фізичних полів проекту 18061 у складі Балтійського флоту (з 15 жовтня 1992 року) — «Академік Семеніхін».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д https://bigenc.ru/c/semenikhin-vladimir-sergeevich-7692d2
  2. Павлович Ш. Н. Т. Н. Соколов - главный конструктор ОКБ ЛПИ, T.N. Sokolov: Chief Designer of the LPI Design Bureau // Научно-технические ведомости СПбГТУ — 2017. — Т. 23, вып. 1. — С. 287. — ISSN 1994-2354doi:10.18721/JEST.230128
  3. Страницы истории отечественных ИТ. Том 1 // Страницы истории отечественных ИТМосква: Альпина Паблишер, 2015. — Т. 1. — С. 69. — 265 с. — ISBN 978-5-9614-4853-5
  4. Арутюнович А. Г. Ереванский научно-исследовательский институт математических машин, взлёты и падениеЕреван: 2025. — С. 50. — ISBN 978-9939-0-5249-6
  5. Малиновский Б. Н. История вычислительной техники в лицахКиев: 1995. — С. 214. — 384 с. — ISBN 5-7707-6131-8
  6. Востряковское кладбище
  7. О предприятии. НИИАА. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 19 липня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]