Сенамотіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сенамотіс
дав.-гр. Σεναμωτις
Батько Скілур
Брати, сестри Палак

Сенамотіс (грец. Σεναμωτις) — донька скіфського династа Скілура (грец. βασιλέως δὲ Σκιλούρ[ο]υ θυγάτηρ), дружина боспорського аристократа Геракліда, відома з єдиного джерела — посвячення богині Дітагойї, зробленим від імені царя Боспору Перісада V.[1][2]

Ім'я чоловіка Сенамотіс — Гераклід досить популярне у епіграфіці Боспору,[3] й імовірним є належність Геракліда до боспорської аристократії чи навіть до Спартокідів.[2]

«Сам факт посвяти такого роду, безсумнівно, слід розглядати як релігійно-політичний акт виняткової важливості, державного значення. Не виключено, що він був обумовлений якимось обставинами, безпосередньо пов'язаними з персоною царя Боспора або з ситуацією в царському домі (наприклад, з хворобою Перісада, який не мав, як припускають, прямих спадкоємців, тощо) … У самій формулі посвяти чітко виступає, якщо так можна висловитися, „родова“, „родинна“ сторона … акцент робиться не стільки на політичному аспекті влади царя та його титулатурі, скільки на його походженні … З іншого боку, і сама Сенамотіс, хоча й лаконічно, але дуже виразно підкреслює й своє походження від царя Скілура, й власний сімейний стан — шлюб з Гераклідом.»[4]

Переконливої етимології не запропоновано.

Висловлювалося припущення, що Сенамотіс була жрицею Дітагойї[5].

Грецький текст посвяти[6] та її переклад (за Ю. Г. Виноградовим)[2][ред. | ред. код]

грец.
‘Υπέρ [του?] βασιλέος [τρί]ς [Πα]ίρισάδου [το]ϋ [υίο]υ βασιλέως [Βοσπόρου?] Παιρισάδου Σεναμωτις Ήρακλείδου γυνή,
βασιλέως δέ Σκΐλούρ[ο]υ θυγάτηρ ν άνέθηκεν τήν τράπεζαν vac. Διθαγοιαι.

укр.
За царя тричі Перісада, сина царя Боспору Перісада, Сенамотіс, Геракліда дружина,
донька Скілура, присвятила цей офірний стіл Дітагойї.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). СПб. Нестор-История, 2008.
  2. а б в (рос.) Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во II в. до н. э. ВДИ, 1987. № 1.
  3. CIRB 24; CIRB 190; CIRB 266; CIRB 912; CIRB 1137
  4. (рос.) В. П. Толстиков. Святилище на акрополе Пантикапея. ВДИ. № 1. 1987.
  5. Шауб, 2017, с. 289.
  6. (гр.)SEG 37:674

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шауб И.Ю. Боспорское жречество : [рос.] // Боспорские исследования. — 2017. — № 34. — С. 288-324. — ISSN 1608-9057.