Сеньків Володимир Йосафатович
| Володимир Сеньків | |
|---|---|
| Володимир Йосафатович Сеньків | |
| Народився | 26 червня 1954 Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 7 вересня 2022 (68 років) Сосулівка, Чортківський район, Тернопільська область, Україна |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |  |
Володимир Йосафатович Сеньків (26 червня 1954, Росохач, нині Україна — 7 вересня 2022, Сосулівка, Україна[1]) — український учасник національно-визвольних змагань, політв'язень, правозахисник. Кавалер ордена «За мужність» I ступеня (2006).[2]
Володимир Сеньків народився 26 червня 1954 року в селі Росохачі, нині Чортківської громади Тернопільської области України.
Закінчив 8 класів. Служив рядовим в аеродромній роті Радянської армії в м. Василькові Київської области.
Заарештований 28 червня 1973 року в м. Тернополі СГ УКДБ в Тернопільській области. Член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 на 22 січня 1973 року розвісила в м. Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР. Засуджений 24 вересня 1973 року Тернопільським обласним судом в закритому засіданні на 4 роки таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Покарання відбував в таборі особливого режиму ВС-389/36 в селі Кучино Пермської області, де був на той час наймолодшим в"язнем. Згодом перебував на засланні у селі Парабель Томської області. [3] Звільнений 1980 року, реабілітований.
Від 1999 року проживав у с. Сосулівці.
Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[4], відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[5]та «Росохацька група»(2023).[6]
Помер 7 вересня 2022 року.[7][8]
- орден «За мужність» I ступеня (18 серпня 2006) — за громадянську мужність, виявлену при піднятті національного прапору України у місті Києві у 1966 році та місті Чорткові Тернопільської області у 1973 році, активну участь у національно-визвольному русі[9].
- ↑ Відійшов у вічність учасник Росохацької групи Сеньків Володимир // Тернопільська Липа. — 2022. — 8 вересня.
- ↑ Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Записки Ханаса: про Володимира Сеньківа. Записки Ханаса. вівторок, 21 серпня 2018 р. Процитовано 7 вересня 2022.
- ↑ Юнаки з огненної печі, 2003.
- ↑ Тизер документального фільму 'Прапори' (укр.), процитовано 22 січня 2023
- ↑ Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (укр.), процитовано 23 січня 2023
- ↑ IN MEMORIAM: помер дисидент Володимир Сеньків. Історична правда. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Його ім'я вписане в історію України: помер учасник Росохацької групи Володимир Сеньків. Новини Тернополя і області - За Збручем (ua) . 8 вересня 2022. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 693/2006 «Про нагородження орденом «За мужність»»
- Овсієнко, В. Сеньків Володимир Йосафатович // Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР — Харків : Права людини, 2006. Т. 1, ч. 2 : Україна. — 2006. — С. 687—689.
- Сеньків Володимир Йосафатович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 448. — ISBN 978-966-457-338-9.
- Горяча, Н. Чортків у постатях. Володимир Сеньків // У круговерті часу (Сторінками історії Чорткова (1918—1991 рр.). Книга третя / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — С. 91. — ISBN 978-966-07-4050-1.
- Сеньків Володимир Йосафатович // Дисидентський рух в Україні.
- Сеньків Володимир Йосафатович 2 // Дисидентський рух в Україні.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня. |
|
|
В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021. |