Мармус Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Васильович Мармус
Народився 21 березня 1949(1949-03-21) (68 років)
с. Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Відомий громадсько-політичний діяч, літератор
Alma mater Тернопільського державного педагогічного університету
Родичі брат Микола
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»

Володимир Васильович Мармус (нар. 21 березня 1949, с. Росохач) — український громадсько-політичний діяч, літератор. Депутат Тернопільської обласної ради 1, 3, 4 скликань.

Життєпис[ред.ред. код]

Володимир Васильович Мармус народився 21 березня 1949 року в с. Росохачі Чортківського району Тернопільської області (нині Україна).

У 1969 році закінчив ремісниче училище у Львові, а у 2004 — історичний факультет Тернопільського державного педагогічного університету (нині національний).

Від 1984 — в м. Чорткові: працював на відгодівельному підприємстві, від 1996 — заступник директора станції юних техніків, від 1997 — консультант заступника голови районної державної адміністрації з гуманітарних питань. Від 2002 — головний спеціаліст служби РДА у справах неповнолітніх.

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

Член Української гельсінської групи (1988), від 1989 — голова її районної організації, член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих «Меморіал», Народного руху України. Голова районної організації Української республіканської партії (1990—1997), від 1997 — голова районної організації Республіканської Християнської партії.

Ініціатор створення в листопаді 1972 року і керівник національно-патріотичної підпільної організації, учасниками якої була молодь із с. Росохач: Петро Винничук, П. Вітів, А. Кравець, М. Лисий, Микола Мармус, Степан Сапеляк, М. Слободян.

Написав листівки: «Свободу українським патріотам!» (про репресії 1972-1973 проти інакодумців), «Ганьба політиці русифікації!», «Хай живе зростаючий український патріотизм!».

Вночі 21/22 січня 1973-го року Володимир разом з іншими членами підпільної організації вивісили у місті Чортків чотири синьо-жовті прапори та 19 листівок з нагадуванням про те, що за 55 років до того Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила Україну незалежною державою[1]. Учасники акції були заарештовані органами КДБ. 24 вересня 1973 року судова колегія Тернопільського обласного суду винесла вирок, яким за «антирадянську агітацію і пропаганду», «вчинення особливо небезпечних державних злочинів», «незаконне носіння, зберігання вогнепальної зброї» засудила Володимира Мармуса до 6 років позбавлення волі у колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років[1].

Про Володимира Мармуса та членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[1].

Доробок[ред.ред. код]

Автор публіцистичних книг «Друже зверхнику» (2001, у співавторстві), книги спогадів «Доля обрала нас» (2004).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]