Росохач (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Росохач
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада сільська рада
Код КОАТУУ 6125587001
Locator Dot2.gif
Розташування села Росохач
Основні дані
Засноване 1785
Населення 1 947
Територія 3.263 км²
Густота населення 596.69 осіб/км²
Поштовий індекс 48560
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°57′13″ пн. ш. 25°48′50″ сх. д. / 48.95361° пн. ш. 25.81389° сх. д. / 48.95361; 25.81389Координати: 48°57′13″ пн. ш. 25°48′50″ сх. д. / 48.95361° пн. ш. 25.81389° сх. д. / 48.95361; 25.81389
Водойми р. Серет
Найближча залізнична станція Ягільниця
Місцева влада
Адреса ради с. Росохач, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Карта
Росохач is located in Україна
Росохач
Росохач
Росохач is located in Тернопільська область
Росохач
Росохач

Росо́хач — село Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, у центрі району. Центр сільради. До села приєднано хутори Звіринець, Лучки, На Полі.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване в долині, на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 10 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва. походить від прізвища його власника або засновника поселення Росохацького, інша — від старезних високих і розсохлих дерев, мабуть, тополь, що росли тут у прадавні часи понад Серетом. Відомий краєзнавець Михайло Крищук у навчально-методичному посібникові «Топоніміка Тернопільщини» (2011) подав варіанти: від географічного терміна «розсоха» (розкоса) — розвилка, роздвоєння, злиття; від рогатих лосів, яких у давнину звали росохачами, сохатими; від прізвища Россоха.

Хутори[ред.ред. код]

  • Звіринець  — хутір, розташований за 3 км від села. У 1952 р. на хуторі — 13 дворів, 49 жителів.
  • Лучки  — хутір, розташований за 1,5 км від села. У 1952 р. на хуторі — 10 дворів, 42 жителі.
  • На полі  — хутір, розташований за 1 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 17 жителів.[1]

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Залишки давніх поселень на околицях села і його полях мають назви «За Білавиною», «На Лисі», «За Лугом», «На Берді». Тут знайдено крем'яні знаряддя праці, мідну мотику і залишки гончарного посуду, що належать до часів трипільської культури (3-є тисячоліття до н. е.). Зникнення цих поселень свідчить про часті грабіжницькі наїзди на них кочівників.[2][3].

Середньовіччя, Новий час[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1564 р.

XX століття[ред.ред. код]

За статистикою, у Росохачі в 1900 р. — 1750 жителів, 1910—1933, 1921—1790, 1931—2133 жителі; у 1921 р. — 353, 1931—419 дворів.

Деякі жителі Росохача на початку XX ст. виїхали на заробітки до Канади.

У 1930-х рр. діяла клітина ОУН, до якої належали І. Басістий, Д. Безпалько, Я. Білий, З. Винничук, К. Говіна, С. Гриців, Д. Нога, о. С. Оробець із синами і доньками, П. Підсядний, Я. Штиря, Д. Янчишин;

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 4 жовтня 1929 р. територія села збільшена за рахунок частини земель села Старий Чортків[4].

Під час пацифікації у 1930 р. польські жандарми знищили читальню, бібліотеку, нашкодили в господарствах голови читальні Д. Янчишина і пароха о. С. Оробця.

Після встановлення радянської влади у 1939 р. в Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканця села Саву Пирожика.

Під час німецько-радянської війни загинули або про- пали безвісти у Червоній армії:

  • Євстахій Адамчук (нар. 1916),
  • Антон Басістий (нар. 1911),
  • Василь Батрин (нар. 1895),
  • Іван Данилович (нар. 1908),
  • Іван Миколайович (нар. 1913),
  • Кіндрат Безпалько (нар. 1909),
  • Михайло Безпалько (нар. 1910),
  • Петро Безпалько (нар.1906),
  • Антон (нар. 1904),
  • Василь (нар. 1905),
  • Микола (нар. 1907),
  • Михайло (нар. 1917),
  • Павло Мойейович (нар. 1905),
  • Павло Федорович Білий (нар. 1921),
  • Яким Білий (нар. 1898),
  • Іван Білик (нар. 1911).

В УПА воювали Іван Бегман, Микола й Павло Безпальки, Павло Білий, Ярослав Вусатий, Степан Гладій, Євстахій та Іван Кульчицькі, Данило Нога, Павло Підсадний, Мирослав Плішка, Володимир і Данило Прондюки, Антін та Сильвестр Штири й інші.

На початку 1970-х рр. у селі було створено підпільну організацію молоді — «Росохацька група» з дев'яти юнаків: Петра Винничука, Петра Вітіва, Андрія Кравця, Миколи Лисого, Володимира і Миколи Мармусів, Степана Сапеляка, Володимира Сеньківа, Миколи Слободяна, метою якої стали боротьба проти пануючого прокомуністичного режиму та протести проти розправ і репресій над українськими патріотами, створення Соборної Самостійної Української держави. В ніч на 22 січня 1973 р. на пам'ять про Акт Злуки 1919 р. (об'єднання УНР і ЗУНР у соборну державу) учасники цієї організації підняли над Чортковом чотири синьо-жовті прапори і розповсюдили прокламації. За це сімох учасників було заарештовано й засуджено до різних термінів покарання. Напередодні 15-ї річниці проголошення незалежності України (2006 р.) восьмеро осіб — членів Росохацької націоналістичної організації (двоє з них посмертно) нагороджені орденами «За мужність» 1 ступеня.[5]

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — утраквістична (двомовна).

Нині діє Росохацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[6]

Релігія[ред.ред. код]

Церква святителя Миколая Чудотворця УПЦ КП[ред.ред. код]

Попередній храм, який знаходиться на місці теперішнього святого Миколая Чудотворця, відкрито наприкинці XIII століття. Тоді будівля була дерев'яною. Із зростанням кількості населення збудували кам'яний храм, який у XIX столітті належав до Сосулівської парохії.

На початку XX століття розпочали будівництво нової церкви, яке завершали у 1904 році.

У часи атеїзму церква закритою не була.[7]

Церква Перенесення мощей святого отця Миколая: УГКЦ[ред.ред. код]

Храм збудований на поч. XX ст[8].

1947—1990 — парафія і храм перебували у РПЦ.

1990 — церква повертається до УГКЦ.

1995 — спроектовано та розпочато будівництво церкви-каплиці, яку у 1996 році освятив владика Тернопільської єпархії Михаїл Сабрига.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері в молитві», Вівтарна дружина.

Мощі

Парохи

  • о. Микола Кугут (1946—1947)
  • о. Яків Тимчук (1946—1947)
  • о. Степан Деркач (1960—1970)
  • владика Павло Василик і о. Степан Захарчук (1975—1982)
  • о. Іван і Тарас Сеньківи (1982—1989)
  • о. Володимир Петрів (1989—1998)
  • о. Богдан Шкільний (від 1998 донині)

Каплиці

  • Каплиця Пресвятої Богородиці (1990 р., мурована) знаходиться на околиці села на високому пагорбі над р. Серет. До каплички веде мурована Хресна дорога. Сама капличка збудована навколо джерела.
  • Каплиця Святого Миколая (1991 р., мурована).

Пам'ятки[ред.ред. код]

На східній околиці села, лівому березі р. Серет в урочищі «Лан» є джерело підземних вод.

  • «Звіринець Білецький» (309 га) — ботанічний заказник місцевого значення, місце проживання, відтворення та відновлення чисельності мислив- ських видів фауни.
  • «Білавина»– лісове урочище. До 1939 р. тут був лісовий будинок ґрафа Лянцкоронського, у радянські часи — розміщувався дитячий піонерський табір.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Насипано символічну могилу УСС

Споруджено:

  • пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1958),
  • першому голові правління колгоспу П. Безпальку (1969; скульптор В. Голофаєв);
  • встановлено
    • пам'ятний хрест на честь Незалежності України (1991);

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діяли читальня «Просвіти» (від 1890), при ній — театральний і хоровий гуртки, філії товариств «Сокіл» (від 1907), «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар», «Луг» та інших; кредитна спілка «Віра», кооператива «Надія» і молочарня.

У селі був фільварок ґрафів Лянцкоронських, діяли 2 млини і корчма. Мешканці займалися хліборобством і кошикарством; працювали кравці, шевці, ковалі та столярі.

У 1930-х рр. функціонувала польська організація «Стшелєц».

У 1940 р. в Росохачі примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1948 року.

Упродовж 1960–1980-х рр. у Росохачі діяли колгосп, млин, цегельний завод.

Нині працюють Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дитячий садочок «Малятко», колективно-пайове господарство ім. П. Безпалька, консервний завод, ЗАТ «Агропродукт», ПАП «Росохацьке», ПАП «Флора», ТзОВ «Агропродукт-2», ПП «Чародійка», ТзОВ «Нектар», філія ЗАТ «Терно-Балт», ПП «Відпочинок», кооператив «Калина 101», торгові заклади: «ТеКо», торговий дім DOMIK та інші.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Павло Батрин (нар. 1945) — український господарник, громадський діяч;
  • Марія Боднар (нар. 1959) — український науковець-психолог, педагог;
  • Петро Винничук (нар. 1954) — український громадсько-політичний діяч;
  • Ганна Дутка (нар. 1962) — український науковець, педагог;
  • Василь Говіка (1904—1993) — український лірник;
  • Олекса Жарський (р. н. невід. — помер після 1966 р.) — український громадський діяч у Канаді;
  • Василь Кравець (1953 р. н.) — український господарник і громадський діяч;
  • Іван Кульчицький (псевдо «Сич»; 1919—1945) — учасник національно-визвольних змагань;
  • Володимир Мармус (1949 р. н.) — український громадсько-політичний діяч, літератор;
  • Микола Мармус (нар. 1947) — український громадсько-політичний діяч;
  • Марія Підкович (нар. 1929) — українська громадська і музична діячка, педагог у Канада;
  • Андрій Плітка (нар. 1944) — український хоровий диригент, педагог;
  • Степан Сапеляк (1951—2012) — український письменник, публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч, багаторічний політв'язень прокомуністичної системи, лауреат Державної (нині Національної) премії України ім. Т. Шевченка (1993 р.), член НСПУ та Міжнародного ПЕН-клубу, почесний громадянин Тернополя;
  • Іван Сеньків (нар. 1959) — український релігійний діяч, отець-митрат).

Проживали[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

У селі неодноразово перебували для вшанування поета Степана Сапеляка та його матері Ганни з нагоди їхніх ювілеїв, мали творчі зустрічі з колективом школи та іншими читачами письменники Володимир Барна, Євген Безкоровайний, Ганна Костів-Гуска, заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук, Володимир Погорецький, актор і педагог, народний артист України В'ячеслав Хім'як, громадські діячі, заслужені працівники освіти і культури України — Роман Півторак, Богдан Хаварівський та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Уніят В., Федечко М. Росохач // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 501. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313
  3. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Льві, 1937. — Т. 154. — С. 256
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1929 r. o zmianie granic gmin wiejskich Czortków Stary i Rosochacz w powiecie czortkowskim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
  5. Музей дисидентського руху
  6. Росохацька школа
  7. с. Росохач. Храм свт. Миколая Чудотворця // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 373 : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
  8. * Парафія с. Росохач. Церква святого Миколая / Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — 400 с. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
  9. Під час жорстоких боїв за Іловайськ загинув Денис Громовий з Тернопільщини // «Погляд», 2 вересня 2014

Література[ред.ред. код]