Росохач (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Росохач
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Росохацька сільська рада
Код КОАТУУ 6125587001
Locator Dot2.gif
Розташування села Росохач
Основні дані
Засноване 1785
Населення 1 947
Територія 3.263 км²
Густота населення 596.69 осіб/км²
Поштовий індекс 48560
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°57′13″ пн. ш. 25°48′50″ сх. д. / 48.95361° пн. ш. 25.81389° сх. д. / 48.95361; 25.81389Координати: 48°57′13″ пн. ш. 25°48′50″ сх. д. / 48.95361° пн. ш. 25.81389° сх. д. / 48.95361; 25.81389
Водойми Серет
Найближча залізнична станція Нагірянка
Місцева влада
Адреса ради с. Росохач, 48560
Карта
Росохач is located in Україна
Росохач
Росохач
Росохач is located in Тернопільська область
Росохач
Росохач

Росо́хач — село Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, у центрі району. Центр сільради. До села приєднано хутори Звіринець, Лучки, На Полі.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване в долині, на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 10 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Територія – 3,26 кв. км. Дворів – 510.

Назва[ред.ред. код]

Щодо походження назви села відомо кілька версій.

Одна: від прізвища його власника або засновника поселення Росохацького, інша – від старезних високих і розсохлих дерев, мабуть, тополь, що росли тут у прадавні часи понад Серетом. Відомий краєзнавець Михайло Крищук у навчально-методичному посібникові “Топоніміка Тернопільщини” (2011 р.) подав варіанти: від географічного терміна “розсоха” (розкоса) – розвилка, роздвоєння, злиття; від рогатих лосів, яких у давнину звали росохачами, сохатими; від прізвища Россоха.є

Хутори[ред.ред. код]

  • Звіринець – хутір, розташований за 3 км від села. У 1952 р. на хуторі – 13 дворів, 49 жителів.
  • Лучки – хутір, розташований за 1,5 км від села. У 1952 р. на хуторі – 10 дворів, 42 жителі.
  • На полі – хутір, розташований за 1 км від села. У 1952 р. на хуторі – 4 двори, 17 жителів.[1]

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Залишки давніх поселень на околицях села і його полях мають назви “За Білавиною”, “На Лисі”, “За Лугом”, “На Берді”. Тут знайдено крем’яні знаряддя праці, мідну мотику і залишки гончарного посуду, що належать до часів трипільської культури (3-є тисячоліття до н. е.). Зникнення цих поселень свідчить про часті грабіжницькі наїзди на них кочівників.[2][3].

Середньовіччя, Новий час[ред.ред. код]

Перша письмова згадка – 1564 р.

XX століття[ред.ред. код]

За статистикою, у Росохачі в 1900 р. – 1750 жителів, 1910 – 1933, 1921 – 1790, 1931 – 2133 жителі; у 1921 р. – 353, 1931 – 419 дворів.

Деякі жителі Росохача на початку 20 ст. виїхали на заробітки до Канади.

У 1930-х рр. діяла клітина ОУН, до якої належали І. Басістий, Д. Безпалько, Я. Білий, З. Винничук, К. Говіна, С. Гриців, Д. Нога, о. С. Оробець із синами і доньками, П. Підсядний, Я. Штиря, Д. Янчишин;

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 4 жовтня 1929 р. територія села збільшена за рахунок частини земель села Старий Чортків[4].

Під час пацифікації у 1930 р. польські жандарми знищили читальню, бібліотеку, нашкодили в господарствах голови читальні Д. Янчишина і пароха о. С. Оробця.

Після встановлення радянської влади у 1939 р. в Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканця села Саву Пирожика.

Під час німецько-радянської війни загинули або про- пали безвісти у Червоній армії:

  • Євстахій Адамчук (1916 р. н.),
  • Антон Басістий (1911 р. н.),
  • Василь Батрин (1895 р. н.),
  • Іван Данилович (1908 р. н.),
  • Іван Миколайович (1913 р. н.),
  • Кіндрат (1909 р. н.), Михайло (1910 р. н.) та Петро (1906 р. н.) Безпальки,
  • Антон (1904 р. н.), Василь (1905 р. н.), Микола (1907 р. н.), Михайло (1917 р. н.),
  • Павло Мойейович (1905 р. н.),
  • Павло Федорович (1921 р. н.) і Яким (1898 р. н.) Білі,
  • Іван Білик (1911 р. н.) та інші – всього 97 жителів села.

В УПА воювали Іван Бегман, Микола й Павло Безпальки, Павло Білий, Ярослав Вусатий, Степан Гладій, Євстахій та Іван Кульчицькі, Данило Нога, Павло Підсадний, Мирослав Плішка, Володимир і Данило Прондюки, Антін та Сильвестр Штири й інші.

На початку 1970-х рр. у селі було створено підпільну організацію молоді – “Росохацька група” з дев’яти юнаків: Петра Винничука, Петра Вітіва, Андрія Кравця, Миколи Лисого, Володимира і Миколи Мармусів, Степана Сапеляка, Володимира Сеньківа, Миколи Слободяна, метою якої стали боротьба проти пануючого прокомуністичного режиму та протести проти розправ і репресій над українськими патріотами, створення Соборної Самостійної Української держави. В ніч на 22 січня 1973 р. на пам'ять про Акт Злуки 1919 р. (об’єднання УНР і ЗУНР у соборну державу) учасники цієї організації підняли над Чортковом чотири синьо-жовті прапори і розповсюдили прокламації. За це сімох учасників було заарештовано й засуджено до різних термінів покарання. Напередодні 15-ї річниці проголошення незалежності України (2006 р.) восьмеро осіб – членів Росохацької націоналістичної організації (двоє з них посмертно) нагороджені орденами “За мужність” 1 ступеня.[5]

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі – утраквістична (двомовна).

Нині діє Росохацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[6]

Релігія[ред.ред. код]

У 1564 році в селі вже була дерев'яна церква;

У 1784 р. було зведено нову дерев’яну церкву, що діяла до 1930-х рр.

Церква святителя Миколая Чудотворця УПЦ КП[ред.ред. код]

Попередній храм, який знаходиться на місці теперішнього святого Миколая Чудотворця, відкрито наприкинці XIII століття. Тоді будівля була дерев'яною. Із зростанням кількості населення збудували кам'яний храм, який у XIX столітті належав до Сосулівської парохії.

На початку XX століття розпочали будівництво нової церкви, яке завершали у 1904 році.

У часи атеїзму церква закритою не була.[7]

Церква святого Миколая УГКЦ[ред.ред. код]

Греко-каталицька церква святого Миколая збудована в 1995 році.

Каплиці[ред.ред. код]

  • Каплиця Пресвятої Богородиці (1990 р., мурована) знаходиться на околиці села на високому пагорбі над р. Серет. До каплички веде мурована Хресна дорога. Сама капличка збудована навколо джерела.
  • Каплиця Святого Миколая (1991 р., мурована).

Пам'ятки[ред.ред. код]

На східній околиці села, лівому березі р. Серет в урочищі “Лан” є джерело підземних вод.

  • Звіринець Білецький” (309 га) – ботанічний заказник місцевого значення, місце проживання, відтворення та відновлення чисельності мислив- ських видів фауни.
  • “Білавина”– лісове урочище. До 1939 р. тут був лісовий будинок ґрафа Лянцкоронського, у радянські часи – розміщувався дитячий піонерський табір.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Насипано символічну могилу УСС

Споруджено:

  • пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1958 р.),
  • першому голові правління колгоспу П. Безпальку (1969 р., скульптор В. Голофаєв);
  • встановлено
    • пам’ятний хрест на честь Незалежності України (1991 р.);

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діяли читальня “Просвіти” (від 1890 р.), при ній – театральний і хоровий гуртки, філії товариств “Сокіл” (від 1907 р.), “Союз Українок”, “Рідна школа”, “Сільський господар”, “Луг” та інших; кредитна спілка “Віра”, кооператива “Надія” і молочарня.

У селі був фільварок ґрафів Лянцкоронських, діяли 2 млини і корчма. Мешканці займалися хліборобством і кошикарством; працювали кравці, шевці, ковалі та столярі.

У 1930-х рр. функціонувала польська організація “Стшелєц”.

У 1940 р. в Росохачі примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1948 року.

Упродовж 1960–1980-х рр. у Росохачі діяли колгосп, млин, цегельний завод.

Нині працюють Будинок культури, біблі- отека, ФАП, відділення зв’язку, дитячий садочок “Малятко”, колективно-пайове господарство ім. П. Безпалька, консервний завод, ЗАТ “Агропродукт”, ПАП “Росохацьке”, ПАП “Флора”, ТзОВ “Агропродукт-2”, ПП “Чародійка”, ТзОВ “Нектар”, філія ЗАТ “Терно-Балт”, ПП “Відпочинок”, кооператив “Калина 101”, торгові заклади: “ТеКо”, торговий дім DOMIK та інші.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Павло Батрин (нар. 1945) — український господарник, громадський діяч;
  • Марія Боднар (нар. 1959) — український науковець-психолог, педагог;
  • Петро Винничук (нар. 1954) — український громадсько-політичний діяч;
  • Ганна Дутка (нар. 1962) — український науковець, педагог;
  • Василь Говіка (1904—1993) — український лірник;
  • Олекса Жарський (р. н. невід. — помер після 1966 р.) — український громадський діяч у Канаді;
  • Василь Кравець (1953 р. н.) — український господарник і громадський діяч;
  • Іван Кульчицький (псевдо «Сич»; 1919—1945) — учасник національно-визвольних змагань;
  • Володимир Мармус (1949 р. н.) — український громадсько-політичний діяч, літератор;
  • Микола Мармус (нар. 1947) — український громадсько-політичний діяч;
  • Марія Підкович (нар. 1929) — українська громадська і музична діячка, педагог у Канада;
  • Андрій Плітка (нар. 1944) — український хоровий диригент, педагог;
  • Степан Сапеляк (1951—2012) — український письменник, публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч, багаторічний політв'язень прокомуністичної системи, лауреат Державної (нині Національної) премії України ім. Т. Шевченка (1993 р.), член НСПУ та Міжнародного ПЕН-клубу, почесний громадянин Тернополя;
  • Іван Сеньків (нар. 1959) — український релігійний діяч, отець-митрат).

Проживали[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

У селі неодноразово перебували для вшанування поета Степана Сапеляка та його матері Ганни з нагоди їхніх ювілеїв, мали творчі зустрічі з колективом школи та іншими читачами письменники Володимир Барна, Євген Безкоровайний, Ганна Костів-Гуска, заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук, Володимир Погорецький, актор і педагог, народний артист України В'ячеслав Хім'як, громадські діячі, заслужені працівники освіти і культури України — Роман Півторак, Богдан Хаварівський та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Уніят, М. Федечко. Росохач // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 501. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 313
  3. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Льві, 1937. — Т. 154. — С. 256
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1929 r. o zmianie granic gmin wiejskich Czortków Stary i Rosochacz w powiecie czortkowskim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
  5. Музей дисидентського руху
  6. Росохацька школа
  7. с. Росохач. Храм свт. Миколая Чудотворця // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 373 : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
  8. Під час жорстоких боїв за Іловайськ загинув Денис Громовий з Тернопільщини // «Погляд», 2 вересня 2014

Література[ред.ред. код]