Сенік Анна Михайлівна
| Анна Сенік | ||||
|---|---|---|---|---|
| Анна Михайлівна Сенік | ||||
 | ||||
| Народження |
19 березня 1988 (36 років) Київ | |||
| Національність | Українка | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | Етнофотографія | |||
| Навчання | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана | |||
| Діяльність | фотографка | |||
| Сайт | ladna-kobieta.com.ua | |||
|
| ||||
 Сенік Анна Михайлівна у Вікісховищі | ||||
Анна Михайлівна Сенік (нар. 19 березня 1988, Київ, Україна) — українська фотограф, засновниця напрямку української етнофотографії, громадсько-політична діячка.
Життєпис та творчість[ред. | ред. код]
Народилася 19 березня 1988 року в Києві.
У 2010 році, отримала вищу освіту та диплом магістра фінансів Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.
Відома в Україні і за її межами етнофотограф. Є авторкою понад 150-ти етнічних фотосесій. Більшість її робіт присвячені традиційному українському одягу, проте окремі серії відтворюють образи учасників українських військових формувань минулого.[1][2][3][4]
Проєкти[ред. | ред. код]
Авторка військово-історичного фотопроєкту «Воїн», в якому з істориком Миколою Балабаном створила унікальний для України військово-історичний фотопроєкт, що включав у себе світлини учасників військових формувань на території України від часів Руської держави і до розпочатої у 2014 Росією війні: лицарі, козаки, бійці УПА, Дієвої армії УНР, УГА, Січові Стрільці, учасники АТО.[5][6] Перша презентація проекту відбулася в травні 2015 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Виставки проєкту пройшли та час від часу повторно проходять у всіх найбільших містах України та прифронтовій зоні[7]. Проєкт презентували також під робочими назвами «Воїн крізь віки», «Воїн. Воля крізь віки» та «Воїни. Історія українського війська». На основі світлин проєкту Український інститут національної пам'яті у 2015 році розробив та видав серію плакатів, які передали в усі частини та підрозділи ЗСУ, Національної Гвардії України, Національної Поліції України та кабінети історії навчальних закладів.[8][9][10]
У своїй роботі використовує автентичний старовинний одяг, предмети давнини, а також реконструкції автентики. Співпрацює з колекціонерами, музеями, фаховими етнографами та народними майстрами.[11][12] Особливістю є й те, що попри жанровість зйомок, її моделями частіше за все виступають не професіонали, а звичайні люди.[13][14][15]
У фотографії використовує творчий псевдонім Ładna Kobieta (пол. Красива жінка), при цьому ніколи не приховуючи своє справжнє ім'я. Пояснює використання такого псевдоніму родинною історією: «Так у дитинстві мене жартома називала мати».[16][13][17]
Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]
У період 2011—2013 років була пропагандивним референтом націоналістичних організацій Соціал-Національна Асамблея та Патріот України, була автором їхніх тогочасних агітаційно-пропагандистських матеріалів.
Брала активну участь у подіях під час Революції Гідності.
У березні 2014 року з початком російської агресії вступила до лав добровольчого батальйону «Азов», обійнявши посаду прессекретаря. Була автором зображення, що стало основою шеврону партизанського загону «Чорний Корпус», на базі якого було створено батальйон.
Після позачергових виборів народних депутатів України у 2014 році й до закінчення каденції Верховної Ради України VIII скликання працювала прессекретаркою народного депутата Ігоря Мосійчука. Під час арешту Мосійчука у 2015 та замаху на його життя у 2017 вела інформаційну компанію з висвітлення подій.
У 2019 році стала радником міського голови Черкас Анатолія Бондаренка з питань зв'язків з громадськістю.
Відзначилася методичним відстоюванням авторського права в судах. На її рахунку кілька виграних справ із виплатою компенсацій, зокрема у видання «Корреспондент» за використання фото її авторства як ілюстрації до статті про секс-туризм в Україні. Неодноразово публічно висвітлювала результати позитивних судових рішень за своїми позовами й закликала інших митців давати відсіч: «Закликаю всіх завжди захищати свої авторські права, і притягати до відповідальності тих, хто зневажає результати чужої інтелектуальної і творчої праці. Бо чим більше виграних авторами судів, тим менше бажаючих витерти ноги об їх авторські права».[18]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Анна Сенік (Ładna Kobieta) — біографія | Жінка-УКРАЇНКА. ukrainka.org.ua. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Анна Сенік (Ladna Kobieta), фотограф: Щоб робити чуттєві фото про кохання, не обов’язково в цей момент самій бути закоханою. Інтерв'ю з України (укр.). 24 травня 2020. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Фотограф Анна Сенік у передачі "Ранок з Культурою" - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Анна Сенік: 'Щоб робити чуттєві фото про кохання, не обов'язково в цей момент самій бути закоханою'. uamodna.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ За кадром фотосесії "Захисники Вітчизни від Київської Русі і до сьогодні'" - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ В КИЄВІ РОЗПОЧАЛА РОБОТУ ВИСТАВКА «ВОЇНИ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА» | Офіційний вебсайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ УІНП. Виставка «Воїни. Історія українського війська» – це 20 розповідей про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у р. УІНП (укр.). Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ Представлення проекту "Воїни. Історія українського війська" - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Анна Сенік у передачі Репортерська Сотня "Втілюю мрію" на Громадському ТВ - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ В Україні видали етнокалендар на 2019 рік з 14 оригінальними українськими строями. РУДАНА (укр.). 14 січня 2019. Процитовано 15 грудня 2020.
- ↑ За кадром фотосесії "Повстанський Великдень" - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ 27 Січня, 2013. EvaComInParis.ua (укр.). Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ а б Етно-фото Анни Сенік. Як передати чар минулого. Хроніки Любарта. 10 січня 2019. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ ГЕЙ,СОКОЛИ - Фотограф: Анна Сенік (псевдонім Ładna Kobieta). YouTube. Тарас Майстришин. 19 квітня 2015. Процитовано 7 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ В Мариуполе открылась выставка украинской фотохудожницы Анны Сеник - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ «На моїх фото та Україна, за яку ми боремось, та, про яку мріємо. Її я ношу всередині себе, нею я ділюсь з глядачами», - етнофотограф Анна Сенік | Справжня Варта. varta.kharkov.ua. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Анна Сенік творить український автентичний фотостиль. narodua.com (укр.). Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Anna Senik. m.facebook.com. Процитовано 27 грудня 2020.