У Біблії слово «Серафим» згадується двічі у книзі пророка Ісаї.
Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав…І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника.
Це ж слово застосував пророк Ісайя до істот, які йому явилися: « І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника.» (Іс.6:6)
Псевдо-Діонісій Ареопагіт[en] у своєму творі «про небесну ієрархію» повідомляє про серафимів наступне:
… що стосується до найменування Серафимів, то воно ясно показує невпинне та повсякчасне їхнє прагнення до Божественного, їхню гарячковість та швидкість, їхню палку, постійну, неослабну та неухильну стрімкість, — також їхню здатність дійсно возводити нижчих в горішні, пробуджувати та запалювати їх до подібного жару; так само як означає здатність, опалюючи й спалюючи, таким чином очищати їх, — завжди відкриту, невгасиму, постійно однакову, світлоподібну та просвітлювальну силу їх, яка проганяє та нищить будь-яке затьмарення[3].
↑Макарій Преподобний, коментуючи книгу «Про небесну ієрархію», зазначив, що Псевдо-Діонісій описував першу ієрархію в зворотному порядку, "йдучи знизу вгору, бо серафими треті, херувими другі, а престоли перші ". Проте думка необґрунтована: наступні за першою тріадою чини як в заголовках, так і в описах написані у прямому порядку.