Васнецов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Васнецов Віктор Михайлович
Ви́ктор Миха́йлович Васнецо́в
Wiktor Michajlowitsch Wassnezow 003.jpg
Автопортрет (1873)
Ім'я при народженні Васнецов Віктор Михайлович
Дата народження 3 (15) травня 1848(1848-05-15)
Місце народження с. Лоп'ял, Вятка, (нині Кіровська область)
Дата смерті 23 липня 1926(1926-07-23) (78 років)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР
Місце поховання Введенське кладовище
Національність росіянин
Громадянство Romanov Flag.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Жанр живопис
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Твори Альонушка і Витязь на роздоріжжі
Автограф Viktor Vasnetsov Signature 1886.png
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Васнецо́в Ві́ктор Миха́йлович (рос. Васнецо́в Ви́ктор Миха́йлович; 3 (15) травня 1848(18480515), с. Лоп'ял, Вятка, Російська імперія (нині Кіровська область) — 23 липня 1926, Москва, РРФСР, СРСР) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 (15) травня 1848(18480515) в чуваському селі Лоп'ялі («Тихе село» в перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятської губернії (нині — Кіровської області), в сім'ї православного священика, що походив із стародавнього вятського роду Васнецових. Себе художник вважав за скіфа.

Батько, Михайло Васильович Васнецов, мати, Аполлінарія Іванівна, народили шестеро синів, з яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову парафію, і сім'я переїхала в невелике село Рябово, де був побудований з модрини затишний будинок з мезоніном. У нім Віктор провів свої дитячі роки, які він згадував з вдячним відчуттям все життя.

Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Санкт-Петербурзі — спершу у Івана Крамського в «Рисовальной школе общества поощрения художеств» (18671868), потім в Художній Академії (18681875).

Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках передвижників.

Пам'ятна дошка на будинку в Києві, де в 1885—1889 роках мешкав Васнєцов

На початку 1885 року отримав від Адріяна Прахова запрошення взяти участь в розписі щойно збудованого Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. У нього вже є досвід — абрамцевська церква Спаса, епічні полотна. Все це дозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створення монументально-декоративного простору.

Віруюча людина, в роботі для церкви він починає бачити своє справжнє покликання. У величезному соборі Васнецову треба було розписати головний неф і апсиду, відобразити найважливіші сюжети Старого і Нового Заповітів, зобразити російських історичних діячів, зарахованих до лику святих, прикрасити споруду орнаментами.

У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.

Російський патріот-великодержавник. Після 1905 року співчував Союзу російського народу, але не став його членом[1], брав участь в оформленні його видань.

Помер 23 липня 1926 року в Москві.

Творчість[ред.ред. код]

У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутового малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).

Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880), «Альонушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889), «Богатирі[ru]» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).

В кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Володимира).

Після революції 1917 року Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917—1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.

Твори[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

  • В Москві, у провулку Васнецова, розміщений Дім-музей В. М. Васнецова
  • Російський музей в Санкт-Петербурзі
  • Державний Кіровський обласний художній музей ім. В. М. та А. М. Васнецових в м. Кірові Кіровської області Російської федерації
  • Меморіальний дім-музей В. М. та А. М. Васнецових в с. Рябово Кіровскої області

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чёрная сотня. Историческая энциклопедия 1900—1917. — М., 2008. — С. 87—88.
  2. XPOHOC
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Бахревский В. А. Виктор Васнецов. — М. : Молодая гвардия, 1979. — Серия «ЖЗЛ». — ISBN 5-235-00367-5.
  • Бутина Н. Ю. Васнецов Виктор Михайлович: Послесловие // Журнал Московской Патриархии. — 1994. — № 7/8. — С. 124—125.
  • Кудрявцева Л. Васнецов. — М. : Белый город, 1999. — ISBN 5-7793-0163-8.
  • Пастон Э. В. Виктор Васнецов. — М. : Белый город, 2001. — ISBN 5-7793-0266-9.
  • Шилова Е. В. Виктор Васнецов: Альбом. — М. : Арт-Родник, 2004. — 72 с. — ISBN 5-9561-0021-4.

Посилання[ред.ред. код]

Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віктор Васнецов