Сервіс порівняння цін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сервіс порівняння цін

У інтернеті сервіс порівняння цін (price comparison service), або прайс-агрегатор[1] дозволяє людям бачити різні списки цін на конкретні товари. Більшість сервісів порівняння цін не продає самі продукти, але вони є джерелом цін від роздрібних продавців, у яких користувачі можуть купити товар. Наприклад, у Великій Британії ці послуги склали між 120 і 140 млн фунтів доходу в 2005 році[2].

Історія[ред. | ред. код]

Інтернет-бум кінця 1990-х зробив порівняння цін прибутковим бізнесом. Послуги порівняння цін були спочатку реалізовані у вигляді клієнтських надбудов у браузерах Netscape і Internet Explorer, і вимагали завантаження та встановлення додаткового програмного забезпечення. Після цих початкових зусиль, порівняння товарів мігрувало на сервери, так що послуга стала доступною для будь-кого, хто мав встановлений у своєму комп'ютері браузер. Сьогодні ж послуги з порівняння цін пропонуються великими сайтами і порталами.

Покупка товарів[ред. | ред. код]

Наприкінці 1990-х, що більше людей отримувало доступ до інтернету, то більше було утворено торгових порталів, де були розміщені рітейлери конкретних категорій товарів. Ці перераховані компанії сплачували сайту фіксовану плату за появу. Це виглядало трохи більше, ніж онлайн-версія Жовтих сторінок. По тому, як технологія покращилась, створюється нова «порода» торгових вебпорталів, які змінюють як бізнес-модель так і пропоновані можливості та функціональність. Ці сайти вже не «агрегували» канали даних, надані від рітейлерів, вони самі шукали та вилучали дані безпосередньо з кожного сайту рітейлерів. Це дозволило отримати набагато повніший перелік рітейлерів та можливість оновлення даних в режимі реального часу.

Загальні портали і пошукові системи започаткували аналогічні послуги, а компанії, які зробили ставку на отримання прибутків від розширення інтернет-торгівлі (особливо компанії, що працюють з кредитними картками і з доставки товарів) запустили подібні сайти. З тих пір багато з цих послуг закриті.[джерело?]

Послуги[ред. | ред. код]

Впродовж 1998 і 1999 років різні фірми розробили технологію, що забезпечувала пошук цін по вебсайтах рітейлерів і збереження їх у центральній базі даних. Потім користувачі могли шукати продукт і бачити список рітейлерів та цін на цей продукт. Рекламодавці не платили за те, щоб попасти до списку, але платили за кожен клік[ru] (натискування) на ціну. Streetprices, заснована в 1997 році, була однією з перших компаній в цьому просторі. У 1998 році вона стала винахідником цінових графіків та оповіщення електронною поштою.[3] Ці корисні сервіси дозволили користувачам бачити зміну найвищих та найнижчих цін будь-якого продукту з плином часу і попереджати за запитом електронною поштою, коли ціна продукту падає до бажаного рівня. Інші пошукові системи цін також еволюціонували, щоб забезпечити споживачів складними інструментами відстеження цін, такими як оповіщення зниження цін та відстеження історії цін.[4]

Об'єднання і придбання[ред. | ред. код]

1997[ред. | ред. код]

  • Excite придбав у Вашингтонського Університету щойно створений Netbot для звичайних акцій за ціну близько 35 млн доларів.[5]

1998[ред. | ред. код]

  • Inktomi[en] придбав C2B Technologies для звичайних акцій за ціну близько 160 млн доларів.[6]

2000[ред. | ред. код]

  • Kelkoo об'єдналася з Dondecomprar і ShopGenie. Пізніше у тому ж році Kelkoo і ZoomIt завершили своє злиття з ZoomIt вартістю 100 мільйонів фунтів стерлінгів[7]. Інвесторам Kelkoo належить приблизно дві третини об'єднаної компанії.
  • CNet придбав mySimon для звичайних акцій на суму близько 700 млн доларів.[8]
  • Роботу ShopSmart відновлено за власності Barclays.[9]

2001[ред. | ред. код]

  • Британська Power Ltd. запускає сайт ukpower п'ятий, затверджений Ofgem, онлайн сервіс порівняння цін газу та електроенергії. Сервіс затверджено Ofgem у листопаді 2001 року.

2002[ред. | ред. код]

  • Barclays оголосили, що вони були близькі до закриття ShopSmart з перенаправленням усього трафіку на Kelkoo.[10]

2003[ред. | ред. код]

2004[ред. | ред. код]

  • Kelkoo придбаний Yahoo за 475 млн євро.[12]
  • PriceRunner[en] придбана ValueClick за 29 млн доларів плюс акції.[13]

2005[ред. | ред. код]

2006[ред. | ред. код]

  • У березні компанія Google придбала систему порівняння цін Long Tail від Dulance Inc., що базується в Москві, Росія.[17]
  • У липні Idealo перейшла до медіа-компанії Axel Springer, що придбала 74.9 % Idealo Internet GmbH за невідому суму.[18]
  • У жовтні LAN Services LLC купив SmarterDeals.com за невідому суму. Сайт надає порівняння цін на комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення та портативну електроніку.

2007[ред. | ред. код]

  • MeziMedia (що є власником Smarter.com) придбана ValueClick за ціну до 352 млн доларів.[19]
  • У червні, приватна інвестиційна компанія Providence Equity Partners купив дві третини NexTag[en].[20]
  • У серпні Hearst Corporation купила Kaboodle за ціною близько 30 млн доларів.[20]
  • У жовтні Microsoft купила Jellyfish.com[en] за 50 млн доларів.[21]

2008[ред. | ред. код]

  • Greenfield Online (власник Ciao) придбана Microsoft за ціну до 486 млн доларів.[22]

2010[ред. | ред. код]

  • 2010-03-11: Yahoo Shopping, США закривається і стає під управління Price Grabber.[23][24]
  • 2010-07-13: eBay запускає корейський сайт порівняння цін about.co.kr.[25]
  • 2010-07-15:. Kelkoo оголошує про запуск сайту порівняння цін Kelkoo.com, США[26]
  • 2010-07-30: Програму Bing, США (cashback.com) було припинено і в наш час[коли?] перетворено у класична система порівняння цін.
  • 2010-08-20: Google придбав Like.com, візуальну торгову систему.[27]
  • 2010-09-06: News Digital Media[en] (Австралія) оголосила, що вона придбала 100 % акцій австралійського сайту порівняння цін GetPrice.com.au.[28][29]
  • 2010-11-09: NexTag[en] оголошує про придбання nextcoupons.com[30]

2011[ред. | ред. код]

Технологія[ред. | ред. код]

Сайти порівняння цін можуть збирати дані безпосередньо від продавців. Рітейлери, які хочуть внести свої продукти до списку на сайт, надають власні списки товарів і цін, а ті списки зіставляються з вихідними цінами у базі даних. Це робиться шляхом комбінації методів вилучення інформації, нечіткої логіки (fuzzy logic) і людської праці.

Сайти порівняння можуть також збирати дані за допомогою каналу даних. Торговці надають інформацію в електронному вигляді у встановленому форматі. Ці дані потім імпортуються сайтом порівняння. Деякі інші компанії забезпечують консолідацію потоків даних, так, що сайтам порівняння не доведеться імпортувати інформацію від різних торговців. Партнерські мережі, такі як LinkShare[en], Commission Junction[en] та TradeDoubler[en] збирають канали даних з багатьох торговців і передають їх сайтам порівняння цін. Це дає можливість сайтам порівняння цін отримувати прибуток від продуктів, що містяться в каналах даних, заробляючи на комісії від кожного кліку[ru], що проходить по їх трафіку.

В останні роки було розроблено багато програмних рішень[33], які дозволяють власнику сайта брати дані інвентаризації вебсайтів порівняння цін, щоб розміщати роздрібні ціни (контекстні оголошення) на своєму блозі або контентному вебсайті. У свою чергу власники контент-сайтів отримують невелику частку прибутку, що зароблений сайтом порівняння цін. Це часто називають: бізнес-модель розподілу прибутку[34].

Інший підхід полягає в скануванні Інтернету за цінами. Це означає, сервіс порівняння сканує вебсторінки рітейлерів для отримання ціни замість того, щоб покладатися на поставку цієї інформації від них. Цей метод також іноді називають «вишкрібання» (англ. scraping) інформації. Деякі, в основному невеликі незалежні сайти самотужки використовують цей метод, щоб отримати ціни безпосередньо з сайтів, що вони використовують для порівняння.

Ще один підхід полягає в зборі даних за допомогою методу краудсорсинґу. Це дозволяє системі порівняння цін збирати дані практично з будь-якого джерела без необхідності створення інтернет-сканера або організації потоків даних, але за рахунок зниження повноти даних. Сайти, які використовують цей метод, можуть дозволяти відвідувачам самим вносити дані про ціни. На відміну від форумів, що також збирають інформацію з відвідувачів, сайти порівняння цін, що використовують цей метод, збирають відповідні дані і додають їх до основної бази даних через загальні інструменти фільтрації, штучного інтелекту, або людську працю. Ті, хто вносять дані, можуть бути винагороджені за свої зусилля через призи, грошові кошти або інші соціальні стимули. Wishabi, канадський сайт порівняння цін, є одним із прикладів, що використовує цю техніку на додаток до інших, згаданих раніше.

Тим не менш, деяка комбінація цих двох підходів є найбільш часто використовувана. Деякі пошукові системи починають змішувати інформацію зі стандартних каналів з інформацією з місць, де ідентифікатори товарних позицій (SKU) недоступні.

Подібно до пошукової технології, сайти порівняння цін в наш час[коли?] породжують спеціалістів з «оптимізації сайтів порівняння», які намагаються збільшити популярність в сайтів порівняння шляхом оптимізації назви, ціни і змісту. Однак, це не завжди має однаковий ефект, у зв'язку з різними бізнес-моделями у порівнянні цін.

Бюро патентів США[ru] 29 червня 2010 року надало патент на Систему і метод внесення даних електронної комерції, процесу цитування та замовлень на окремо або інтегрований портал, який дозволяє порталу робити порівняння цін на продукти/послуги з параметрами [джерело?].

Мобільний ринок[ред. | ред. код]

Мобільне порівняння цін зростаючий сектор сайтів/додатків порівняння. Через ньюанси розробки мобільних додатків, приймаються різні стратегії представлення продукту. SMS-представлення продуктів дозволяє користувачам знаходити ціни на продукцію на основі SMS взаємодії (наприклад, TextBuyIt від Amazon), мобільні вебдодатки дозволяють користувачам переглядати вебсайти, оптимізовані під мобільні пристрої (наприклад, Google Product Search для мобільних пристроїв) і, врешті, власний клієнтський додаток, встановлений на пристрій, що пропонує такі функції як сканування штрих-коду (наприклад, додатки Barnes і Noble iPhone).

Бізнес-моделі[ред. | ред. код]

Сайти порівняння цін як правило, не беруть з користувачів плату за користування сайтом. Замість цього вони отримують прибуток через платежі від рітейлерів, що розміщені на сайті. Залежно від конкретної моделі бізнесу сайту порівняння товарів і цін, рітейлери будуть або платити фіксовану плату, що зазначена на сайті, або вносити плату кожен раз, коли користувач клікає[ru] (через сайт порівняння товарів) на товар з вебсайту продавця або платити кожен раз, коли користувач завершує задану дію — наприклад, коли він щось купив або зареєструвався, використовуючи свою адресу електронної пошти. Сайти порівняння цін отримують великі обсяги потоків даних про товари і послуги, що охоплюють багато різних рітейлерів з партнерських мереж, таких як LinkShare[en] і Commission Junction[en]. Є також компанії, що спеціалізуються на консолідації каналів даних з метою порівняння цін і беруть плату з користувачів за доступ до цих об'єднаних даних. Коли продукція з цих каналів відображаються на їх сайтах, то вони отримують гроші кожен раз, коли відвідувач клікає (натискає) через них на сайт продавця і купує щось. Результати пошуку можуть бути відсортовані за сумою оплати, отриманої від продавців, що перераховані на сайті.[35]

В Україні[ред. | ред. код]

На сьогодні в Україні існує декілька великих порталів, що надають сервіси порівняння цін, що відповідають визначенню партнерських торговельних мереж (affiliate network[en]). До них можна віднести:

Станом на 2023 рік основними й найбільш авторитетними прайс-агрегаторами України можна відзначити лише Хотлайн та Е-Каталог. По даним[36] SimilarWeb тільки ці агрегатори змогли утримати та наростити аудиторію (щомісячна відвідуваність 7млн[37] для Хотлайн та 5млн[38] для Е-Каталог) а інші агрегатори не змогли втримати аудиторію.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Про захист прав споживачів: Закон України від 10.06.2023 № 3153-IX
  2. ↑ Shopping Comparison Engines market worth £120m-£140m in 2005, says E-consultancy. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 22 серпня 2011.
  3. ↑ [1] archive.org
  4. ↑ Web sites offer smart consumers valuable tools to save a bundle [Архівовано 23 березня 2012 у Wayback Machine.] MSNBC.com
  5. ↑ Excite to buy NetBot [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. CNET, 1997-10-16. retrieved 2011-2-28"
  6. ↑ Inktomi to buy C2B [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. CNET"
  7. ↑ Kelkoo merges with Zoomit[недоступне посилання з травня 2019]
  8. ↑ Why Pre-IPO Startups Consider Selling Out [Архівовано 4 листопада 2012 у Wayback Machine.] Forbes.com, 2000-03-15. Retrieved 2006-11-07.
  9. ↑ Barclaycard relaunches ShopSmart shopping portal. Архів оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  10. ↑ Barclaycard to shut ShopSmart. Архів оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  11. ↑ Dealtime Signs Definitive Agreement To Acquire Epinions. Архів оригіналу за 1 березня 2007. Процитовано 22 серпня 2011.
  12. ↑ Yahoo spends half a billion in Kelkoo swoop. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 22 серпня 2011.
  13. ↑ ValueClick to acquire Pricerunner.com: Interactive Marketing Leader to Expand into Comparison Shopping. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 22 серпня 2011.
  14. ↑ eBay to buy Shopping.com for $620 million. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  15. ↑ Antone Gonsalves, http://informationweek.com/story/showArticle.jhtml?articleID=164301242 [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.] E.W. Scripps Nabs Shopzilla For $525 Million ] Informationweek.com[en], 2005-06-07. Retrieved 2006-11-07.
  16. ↑ Sean Michael Kerner, PriceGrabber.com Grabbed by Experian [Архівовано 28 червня 2011 у Wayback Machine.]. Internetnews.com[en]. 2005-12-14. Retrieved 2006-11-07.
  17. ↑ Google Buys Dulance. Архів оригіналу за 13 лютого 2010. Процитовано 22 серпня 2011.
  18. ↑ (нім.) Springer kauft Preissuchmaschine Idealo [Архівовано 28 лютого 2007 у Wayback Machine.]. Handelsblatt.com
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2007. Процитовано 22 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ Microsoft buys Jellyfish.com comparative shopping site — washingtonpost.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 серпня 2011.
  22. ↑ Microsoft Says Hello to Ciao, Buys European Shopping Site. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  23. ↑ Yahoo Shopping USA to be powered by PriceGrabber [Архівовано 22 серпня 2011 у Wayback Machine.] 2010-03-11. Retrieved 2010-02-11.
  24. ↑ Yahoo Shopping USA to be Powered by PriceGrabber [Архівовано 11 серпня 2011 у Wayback Machine.] 2010-01-10. Retrieved 2010-01-10.
  25. ↑ eBay Launches Korean Price Comparison Website [Архівовано 10 серпня 2011 у Wayback Machine.] 2010-07-13. Retrieved 2010-08-12.
  26. ↑ Kelkoo Launch USA Website
  27. ↑ It's Official: Google Acquires Like.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  28. ↑ News Digital Media (AU) Acquired GetPrice.com.au [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.] 2010-09-06. Retrieved 2010-09-17.
  29. ↑ News Digital Media acquires GetPrice [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.] 2010-09-06. Retrieved 2010-09-17.
  30. ↑ NexTag Acquires Online Coupon Provider, NextCoupons.com [Архівовано 15 листопада 2010 у Wayback Machine.] 2010-11-09. Retrieved 2010-12-11.
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 серпня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ Google to Buy UK Finance Comparison Site BeatThatQuote.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 серпня 2011.
  33. ↑ Shopping Price Comparison Scripts [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.]. Retrieved May 7th, 2010.
  34. ↑ 50/50 Revenue Share [Архівовано 10 липня 2010 у Wayback Machine.]. Retrieved September 3rd, 2010.
  35. ↑ Mulrean, Jennifer. How shopping bots really work [Архівовано 13 червня 2010 у Wayback Machine.]. Retrieved June 14, 2006.
  36. ↑ https://www.similarweb.com/website/hotline.ua/vs/ek.ua/#overview
  37. ↑ https://www.similarweb.com/website/hotline.ua/
  38. ↑ https://www.similarweb.com/website/ek.ua/
  • Haag, Cummings, McCubbrey, Pinsonneult, and Donovan. (2006). Information Management Systems. For The Information Age. «Buyer Agents». McGraw-Hill Ryerson.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сервіс_порівняння_цін&oldid=40866808