Юшин Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Васильович Юшин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Васильович Юшин
рос. Сергей Васильевич Юшин
Народження21 липня 1921(1921-07-21)
Старобадєєво
Смерть19 серпня 1990(1990-08-19) (69 років)
Київ
ПохованняЛук'янівське військове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Штурмова авіація
Роки служби19401954
ПартіяКПРС
Звання Майор авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня

Сергій Васильович Юшин (рос. Сергей Васильевич Юшин; 21 липня 1921, Старобадєєво — 19 серпня 1990, Київ) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни заступник командира ескадрильї 637-го штурмового авіаційного полку 227-ї штурмової авіаційної дивізії 8-ї повітряної армії 4-го Українського фронту, лейтенант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 липня 1921 року в селі Старобадєєвому (тепер Чеховського району Московської області) в селянській родині. Росіянин. Член КПРС з 1942 року. Закінчив сім класів. Працював слюсарем на машинобудівному заводі.

У 1940 році призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Кіровабадську військову авіаційну школу пілотів. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 закінчив Вищу школу повітряного бою.

До грудня 1944 року здійснив 148 бойових вильотів на штурмівку військ противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування по знищенні живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм лейтенанту Сергію Васильовичу Юшину присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7546).

Могила Сергія Юшина

Після закінчення війни продовжував службу у Військово-повітряних силах. З 1954 року майор С. В. Юшин — в запасі. Жив у місті Подольську Московської області. Працював старшим інженером Управління пожежної охорони Мособлвиконкому. Після виходу на пенсію жив у Києві. Помер 19 серпня 1990 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988