Мужність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Мужність» — скульптура Хамо Торнйкрофта. Жінка захищає дитину від змії.

Му́жність (також зветься хоробрість, відвага) — одна з чеснот, що проявляється як моральна сила під час подолання страху. Мужність часто виступає як здатність переносити страждання, включно з фізичним болем.

В античні часи[ред. | ред. код]

У період античності мужність розглядалася як одна з чотирьох головних чеснот (разом із поміркованістю, мудрістю і справедливістю). На думку Аристотеля, мужність — це подолання страху смерті і готовність оплатити доброчесність поведінки ризиком власного життя: «Хто осмислено спрямовується заради добра в небезпеку і не боїться її, той мужній, і в цьому мужність». За Аристотелем, мужність — це єдино гідний спосіб поведінки в бою, звідки і виникло уявлення про неї як про специфічно чоловічу чесноту (грец. ἀνδρεία).

Мужність використовувалася як етичне обґрунтування існування аристократичних станів через військову діяльність; у Платона мужність — це чеснота класу вартових. У римлян мужність (лат. virtus) є синонімом не тільки військової доблесті, але і чесноти взагалі.

У середні віки[ред. | ред. код]

Мужність залишилася основною чеснотою середньовічного лицарства, безпосередньо пов'язаною з честю.

У Новий час[ред. | ред. код]

У процесі переходу до індустріального суспільства значення мужності зменшується, оскільки «промисловий дух здобув перемогу над військовим і аристократичним духом» (Ніцше). В етиці Нового часу мужність стає другорядним або навіть набуває негативного відтінку. Наприклад, Гоббс розглядає страх смерті як корисну силу для встановлення миру. Спіноза вносить мужність у кінець списку «афектів». Згідно з Кантом, мужність — це здатність «зважитись на те, що велить обов'язок»; Кант зазначає, що страх перед знущанням вимагає в людині для подолання більше мужності, ніж бій. Серед відомих філософів Нового часу один лише Ніцше намагався безуспішно повернути мужності головну роль в ієрархії етичних цінностей. Зараз мужність часто вживається просто як синонім загальнолюдської моральної твердості і втрачає значення чоловічих чеснот (наприклад, словосполучення «мужня жінка» у багатьох мовах, включно з українською, не містить суперечності). Цьому сприяють сучасні теорії та практичні досліди ненасильства, коли ненасильницька боротьба розглядається як більш могутня, ніж насильницька (Махатма Ганді).

У військовій справі[ред. | ред. код]

Мужність регулярно проявляється в екстремальних ситуаціях, наприклад, під час військових дій, тому мужність асоціюється з озброєним протистоянням. У багатьох країнах існують військові нагороди «За мужність».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]