Мужність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Му́жність — одна з чеснот, що виявляє моральну силу при подоланні страху. Мужність часто виступає як здатність переносити страждання, включаючи фізичну біль.

В античності[ред.ред. код]

В античності мужність розглядалася як одна з чотирьох головних чеснот (разом з поміркованістю, мудрістю і справедливістю). На думку Аристотеля мужність — це подолання страху смерті і готовність оплатити доброчесність поведінки ризиком власного життя: «Хто осмислено спрямовується заради добра в небезпеку і не боїться її, той мужній, і в цьому мужність». За Аристотелем, мужність — це єдино гідний спосіб поведінки в бою; чого і сталося уявлення про нього як про специфічно чоловічих чеснот (грец. ἀνδρεία, як і в російській мові, є спільнокореневим зі словом «чоловік»).

Мужність використовувалося як етичне обґрунтування існування аристократичних станів через військову діяльність; у Платона мужність — це чеснота класу вартою. У римлян мужність (лат. virtus) є синонімом не тільки військової доблесті, але і чесноти взагалі.☁

У середні століття[ред.ред. код]

Мужність залишилося основною чеснотою середньовічного лицарства, безпосередньо пов'язаної з честю.

У Новий час[ред.ред. код]

У процесі переходу до індустріального суспільства значення мужності зменшується, оскільки «промисловий дух здобув перемогу над військовим і аристократичним духом» (Ніцше). В етиці Нового часу мужність стає другорядним або навіть набуває негативного відтінку. Так, Гоббс розглядає страх смерті як корисну силу для встановлення миру. Спіноза вносить мужність у кінець списку «афектів». Згідно з Кантом, мужність — це здатність «зважитись на те, що велить обов'язок»; Кант зазначає, що страх перед знущанням вимагає в людині для подолання більше мужності, ніж бій. Серед відомих філософів Нового часу один лише Ніцше намагався безуспішно повернути мужності головну роль в ієрархії етичних цінностей. Зараз мужність часто вживається просто як синонім загальнолюдської моральної твердості і втрачає значення чоловічих чеснот (так, словосполучення «мужня жінка» у багатьох мовах, включаючи російську, не містить суперечності). Цьому сприяють сучасні теорії та практичні досліди ненасильства, коли ненасильницька боротьба розглядається як більш могутня, ніж насильницька (Махатма Ганді).

У військовій справі[ред.ред. код]

Мужність регулярно проявляється в екстремальних ситуаціях, наприклад, під час військових дій, тому мужність асоціюється з озброєним протистоянням. У багатьох країнах існують військові нагороди «За мужність»