Мужність

«Мужність» — скульптура Хамо Торнйкрофта. Жінка захищає дитину від змії.

Частина серії статей про
Емоції
Афект Класифікація У тварин Емоційний інтелект Настрій Регуляція Міжособистісне Дисрегуляція Валентність
Емоції Апатія Бажання Вдячність Веселість Відраза Відчай Віра Ворожість Гнів Горе Шок Депресія Диво Довіра Докора Допитливість Ейфорія Екстаз Емпатія Ентузіазм Жадібність Жалість (до себе) Жах Задоволення Задоволення Заздрість Збентеження Збудження Здивування Зневага Кривда Лагідність Любов Лють Мужність Надія Недовіра Ненависть Ніжність Ностальгія Нудьга Обурення Паніка Передчуття Прийняття Приниження Пристрасть Провина Радість Ревнощі Роздратування Розчарування Самотність Смуток Сором Сором'язливість Неприйняття Соціальний зв'язок Спантеличеність Страждання Страх Смуток Сумнів Тривога Журба Турбота Упевненість Фрустрація Хтивість Цікавість Щастя

Му́жність (також зветься хоробрість, відвага) — одна з чеснот, що проявляється як моральна сила під час подолання страху. Мужність часто виступає як здатність переносити страждання, включно з фізичним болем.

В античні часи

У період античності мужність розглядалася як одна з чотирьох головних чеснот (разом із поміркованістю, мудрістю і справедливістю). На думку Аристотеля, мужність — це подолання страху смерті і готовність оплатити доброчесність поведінки ризиком власного життя: «Хто осмислено спрямовується заради добра в небезпеку і не боїться її, той мужній, і в цьому мужність». За Аристотелем, мужність — це єдино гідний спосіб поведінки в бою, звідки і виникло уявлення про неї як про специфічно чоловічу чесноту (грец. ἀνδρεία).

Мужність використовувалася як етичне обґрунтування існування аристократичних станів через військову діяльність; у Платона мужність — це чеснота класу вартових. У римлян мужність (лат. virtus) є синонімом не тільки військової доблесті, але і чесноти взагалі.

У середні віки

Мужність залишилася основною чеснотою середньовічного лицарства, безпосередньо пов'язаною з честю.

У Новий час

У процесі переходу до індустріального суспільства значення мужності зменшується, оскільки «промисловий дух здобув перемогу над військовим і аристократичним духом» (Ніцше). В етиці Нового часу мужність стає другорядним або навіть набуває негативного відтінку. Наприклад, Гоббс розглядає страх смерті як корисну силу для встановлення миру. Спіноза вносить мужність у кінець списку «афектів». Згідно з Кантом, мужність — це здатність «зважитись на те, що велить обов'язок»; Кант зазначає, що страх перед знущанням вимагає в людині для подолання більше мужності, ніж бій. Серед відомих філософів Нового часу один лише Ніцше намагався безуспішно повернути мужності головну роль в ієрархії етичних цінностей. Зараз мужність часто вживається просто як синонім загальнолюдської моральної твердості і втратила значення чоловічих чеснот (наприклад, словосполучення «мужня жінка» у багатьох мовах, включно з українською, не містить суперечності). Цьому сприяють сучасні теорії та практичні досліди ненасильства, коли ненасильницька боротьба розглядається як більш могутня, ніж насильницька (Махатма Ганді).

У військовій справі

Мужність регулярно проявляється в екстремальних ситуаціях, наприклад, під час військових дій, тому мужність асоціюється з озброєним протистоянням. У багатьох країнах існують військові нагороди «За мужність».

Джерела

• Мужність — академічний тлумачний словник української мови

Посилання

• Мужність Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Мужність // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1049-1051. — 1000 екз.
• Хоробрість // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2016. — 1000 екз.