Герой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Героїзм)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міфічний герой Геракл перемагає дракона

Геро́й (дав.-гр. ἥρως, hḗrōs — напівбог, славетна людина, захисник) — особа, що проявляє вищу форму мужності, розв'язує суспільно значимі конфлікти[1]; яка за свої досягнення чи якості розглядається як ідеал, приклад для наслідування[2]. Герой береться за розв'язання, як правило, виключних за своїми масштабами і труднощами завдань. Він бере на себе підвищені обов'язки і більшу відповідальність, ніж люди, які керуються загальноприйнятими нормами поведінки[3]. Також у більш профанному розумінні герой — це дійова особа твору, особа, котра чимось відзначилась, привертає до себе увагу[4].

У міфології та фольклорі[ред. | ред. код]

Богатир — слов'янський аналог епічного героя

У первісній міфології герой — це напівбог, як правило народжений жінкою від бога. Зокрема вирізняється антична міфологія, зосереджена на подвигах героїв, таких як Геракл чи Еней. Подвиги героїв завжди супроводжувалися допомогою бога-батька або божества, функції якого відповідають особистим рисам героя. В епосі героями називається майже кожна людина, що виділяється фізичною силою, розумом, хоробрістю. Переважно вона бореться з чудовиськами, але часто і винаходить або створює культурні блага, так чи інакше визначає вигляд відомого тепер світу. Героями звуться передусім царі й члени аристократичних родин, що пов'язували свій родовід з якимось богом. Гесіод перший задокументовано називає покоління борців під Троєю й Фівами напівбогами. У Піндара герой вперше описується об'єктом релігійного культу. Місцем поклоніння герою спочатку були їхні могили, але поступово культ деяких героїв зростає, їм починають споруджувати вівтарі та храми. Давньогрецький герой — це переважно міфологічна особистість, але героями вважалися і реальні особи, видатні своїми справами (Гармодій, Брасид, Леонід I та ін.). Неможливість особистого безсмертя героя компенсується безсмертям його подвигу і славою серед нащадків. Гесіод прославляв уже не лише військові доблесті героїв, а й оспівував цінність праці. Культ видатних особистостей, шанованих після смерті, виникає в післягомерівський період, приблизно в Х ст. до н. е., а розквітає з VIII ст. до н.е[5]. Фукідід, Платон, зводили в ранг героїв видатних правителів і мислителів. Цицерон додав героїчності громадянського виміру, згідно якого героїзмом і найбільшою гідністю для громадянина є безкорисливе служіння батьківщині і жертва життям за неї[6].

Згідно досліджень Володимир Проппа, іноді образ героя виникає з негативного ставлення до колишньої історичної дійсності. Так, поширеним вчинком героя в казці та епосі є порятунок приреченої на смерть дівчини. Якщо в первісному суспільстві гідним вчинком було принесення дівчини в жертву та її смерть (часто добровільна), то з руйнуванням старих міфів і звичаїв героєм вже виявляється порушник ритуалу жертвопринесення. Таким чином героїзм виникає не з відображення й перебільшення дійсності, а з заперечення минулого[7].

З окресленням етносів, національностей, утворенням держав, виникають уявлення про національних або народних героїв. Такі персонажі мають багато спільного з героями архаїчних міфів: володіють надзвичайною силою, надприродними здібностями, незвичайним чином з'являються на світ, здійснюють подвиги та таємниче помирають. Їх відрізняє те, що подвиги здійснюються не задля встановлення світового порядку чи добуття загальнолюдських благ, а задля спільноти, до якої герої належать. Національними героями часто стають історичні особи[8].

Середньовічний герой[ред. | ред. код]

Лицарі — типові герої середньовічних творів

В епоху Середньовіччя зразком героїчного діяння стає духовне служіння і лицарство. Прикладом для наслідування стає не лише воїн або видатний громадський діяч чи майстер, а й святий. Під подвигом святого розуміється його аскеза, крім того після смерті він укріплює святість усієї церкви, клопочеться перед Богом про спасіння простих людей[9]. Лицарство стало результатом поєднання ідей про християнське милосердя і сильного воїна. Виникає поняття честі як доброї репутації, що набувається внаслідок хоробрості, сміливості, гідних почестей, які віддаються лицареві тим, кому він служить. Честь потребувала не одноразового подвигу, а постійного підтвердження у війні та дуелях. Пізніше лицарська етика на Заході еволюціонувала в дворянський кодекс честі, та, у Вікторіанську епоху — кодекс джентльмена[10].

Герой Відродження[ред. | ред. код]

Новий тип героїзму складається в епоху Відродження. Акцент робиться переважно на достоїнствах розуму і поведінці у вищому суспільстві. Герой Відродження успішний в соціумі, гармонічно розвинений і зайнятий пошуками істини. Паралельно зберігається поняття героя-борця, відданого своїй вітчизні[11].

Сучасні розуміння героя[ред. | ред. код]

Супергерой Супермен

В Україні та багатьох інших країнах звання Героя присвоюється за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення[12]. Героїчними вважаються видатні мужність і відвага, проявлені при захисті батьківщини, в порятунку інших людей від лих у мирний час; визначний внесок в розвиток науки й техніки, культури; зміцнення державної економіки, обороноздатності тощо[13].

У художньому творі героєм називається персонаж, дійова особа. Втім, він не є точним відображенням особи, історичної чи вигаданої, зображений перебільшено, ідеалізовано, героїзовано, міфологізовано тощо[14]. Особливий його різновид — ліричний герой, що виражає почуття автора твору, концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства[15].

У масовій культурі в XX столітті виникає образ супергероя — персонажа з надзвичайними можливостями, що має суспільно важливу місію і вирізняється впізнаваним образом, найчастіше костюмом. Багато рис єднають героя давнього міфу і супергероя, але супергерой діє не в міфологічному минулому, а завжди в сучасності та швидше є не особою, а роллю, яку особа бере на себе[16].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шинкарук, Володимир (2002). Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис. с. 117. 
  2. the definition of hero. Dictionary.com. Процитовано 2018-01-08. 
  3. М. Г., Тофтул (2014). Сучасний словник з етики. Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка. с. 94. 
  4. ГЕРОЙ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (uk). Процитовано 2018-01-11. 
  5. упоряд. Я.І.Козовик, О.Д.Пономарів (2006). Словник античної мітології. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. с. 76. 
  6. Публічна дискусія: Пошук героїв у національних традиціях. Стенограма: Ч.1// Міжнародний форум: «Герої» та антигерої" у європейській політичній та історіографічній традиції 4—5 жовтня 2012 р.
  7. Пропп, В. (2000). Исторические корни волшебной сказки. Лабиринт. с. 11–12, 20. 
  8. Seal, Graham (2001). Encyclopedia of Folk Heroes (en). ABC-CLIO. ISBN 9781576072165. 
  9. Catechism of the Catholic Church - IntraText. www.vatican.va. Процитовано 2018-01-09. 
  10. Щеглова Л. В. Образ благородного всадника: культурные модели: монография / Л. В. Щеглова, Н. Р. Саенко. — М. : Издательство МГОУ, 2010. — 184 с.
  11. Евтушенко Е. Н. Эволюция понимания феномена героя: от Древней Греции до селебритиз электронных медиа [Электронный ресурс] / Евтушенко Е. Н. // Universum. Серия: Общественные науки: электронный научный журнал. — 2015. — № 6 (16).
  12. Про державні нагороди України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-01-09. 
  13. Герої України Перелік за датою нагородження. ukrgeroes.narod.ru. Процитовано 2018-01-09. 
  14. Драненко Г. Ф. Автор, наратор і протагоніст як агенти й суб'єкти перетину та перестанови (само)ідентичностей у сучасному біографічному дискурсі / Г. Ф. Драненко // Питання літературознавства. — 2013. — Вип. 88. — С. 89-105.
  15. Ліричний герой в літературі — визначення. ukrclassic.com.ua (ru-ru). Процитовано 2018-01-11. 
  16. Haslem, Wendy; Ndalianis, Angela; Mackie, C. J. (2007). Super/heroes: From Hercules to Superman (en). New Academia Publishing, LLC. ISBN 9780977790845. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Іван Франко. Раса. Нація. Герої (аудіокнига). НТШ  — 1899. НБУ (галіс.)
  • Філософський енциклопедичний словник: енциклопедія / НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди ; голов. ред. В. І. Шинкарук. — Київ: Абрис, 2002. — 742 с.
  • Героїзм Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.