Сергієнко Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергієнко Володимир Петрович
Народився 26 жовтня 1954(1954-10-26) (69 років)
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сергієнко.

Сергієнко Володимир Петрович (нар. 26 жовтня 1954 року, сел. Брусилів Житомирської області) — український вчений, директор навчально-наукового інституту неперервної освіти [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор педагогічних наук (2005), професор (2007), академік АНВО України, Заслужений працівник освіти України (2014), почесний професор Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2014), президент МАН Київської області [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.].

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Володимир Петрович Сергієнко народився 26 жовтня 1954 р. в селищі міського типу Брусилів Житомирської області в родині службовців. Батько: Петро Степанович (нар. 1920, учасника бойових дій з 1940 по 1946 рр., займав керівні посади в районі); мати: Сергієнко (Холявенко) Одарка Нестерівна (нар. 1924, заступник завідувача Брусилівської аптеки, ветеран війни і праці). Володимир був третім наймолодшим за віком після двох старших сестер — Світлани (нар. 1944, працівниця закордонних дипломатичних установ СРСР) і Галини (нар. 1949, начальник зміни Київського заводу художнього скла).

Представники стародавніх родів Сергієнків (с. Соловіївка Брусилівського району) і Холявенків (смт. Брусилів):

Навчання[ред. | ред. код]

Володимир Сергієнко навчався в Брусилівській середній школі, яку закінчив із золотою медаллю у 1972 р[1]. Рік працював слюсарем Брусилівського відділення «Сільгосптехніка».

Вступити на фізико-математичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького за спеціальністю «Фізика», де вчать ремонтувати телевізори та є аспірантура, 18-річному Володимиру Сергієнку у 1973 році порадив Микола Данилович Березовчук, доктор історичних наук, професор, ректор Уманського педагогічного інституту у 1960 — і роки, а згодом завідувач кафедри історії СРСР і УРСР Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького. Також реалізації мрії стати науковцем сприяли приклад і поради родичів. Київський педагогічний інститут закінчив у 1977 році з відзнакою за спеціальністю «фізика» та кваліфікацією «учитель фізики середньої школи». Під час навчання брав активну участь у студентській науково-дослідній роботі під керівництвом професора І. Т. Горбачука, був відмінником навчання, активістом наукової і громадської роботи. З 1975 по 1977 років працював лаборантом Науково-дослідницького сектору.

Після закінчення вишу у 1977 році направлений на роботу до с. Дзвінкове Васильківського району на посаду вчителя фізики і математики восьмирічної школи та переведений на посаду старшого лаборанта кафедри фізики КДПІ імені О. М. Горького, продовжуючи працювати в школі за сумісництвом.

З 1978 року працював завідувачем лабораторії кафедри загальної фізики. У 1980 році за рекомендацією завідувача кафедри фізики професора В. П. Дущенка вступив до аспірантури (заочна форма) за спеціальністю «теплофізика». Проводив наукові дослідження за держдоговірною тематикою в галузі дослідження електроповерхневих властивостей дисперсних систем електрокінетичними методами.

З 2001 по 2004 роки навчався в докторантурі кафедри методики фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Достроково виконав дисертаційне дослідження і захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні і методичні засади навчання загальної фізики у системі фахової підготовки вчителя» за спеціальністю 13.00.02 — теорія і методика навчання фізики. У 2018—2019 рр. навчався в магістратурі НПУ імені М. П. Драгоманова за спеціальністю «Комп'ютерні науки». Крім того, у січні — лютому 2019 року проходив стажування в Пряшевському університеті (Словаччина).

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

З 1986 по 1993 роки працював ученим секретарем кафедри загальної фізики. У 1989 році — асистент кафедри загальної фізики   1992 року Володимир Сергієнко переведений на посаду старшого викладача кафедри загальної фізики, а через два роки — на посаду доцента. У 2007 році обійняв посаду професора кафедри загальної фізики.

У 2008 році заснував кафедру комп'ютерної інженерії та освітніх вимірювань, яку очолював до 2016 року. Одночасно, у 2008—2011 рр. працював заступником директора Інституту інформатики. У 2011 був призначений заступником першого проректора. Здійснював керівництво Центром моніторингу якості освіти та Науково-методичною радою університету. З 2016 і дотепер обіймає посаду директора Навчально-наукового інституту неперервної освіти.

Читає для студентів фізико-математичних, інформатичних та інженерно-педагогічних спеціальностей курси «Загальна фізика», «Основи наукових досліджень з фізики», «Наукові основи конструювання тестів», «Комп'ютерні технології в тестуванні», «Методика викладання фізики у загальноосвітніх навчальних закладах» тощо. Розробив методичне забезпечення цих курсів: навчальні програми, дидактичні карти, навчально-методичні і мультимедійні посібники, тестові матеріали тощо.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Навчався в аспірантурі за спеціальністю «Теплофізика» (1980—1984 рр.). Тема кандидатської дисертації «Оптимізація лабораторного практикуму з курсу загальної фізики у педагогічних інститутах» (захистив 22 червня 1993 р.). Протягом 2001—2004 рр. навчався в докторантурі за спеціальністю «Теорія і методика навчання фізики» і достроково подав на розгляд кафедри (вересень 2004 р.) докторську дисертацію «Теоретичні та методичні засади навчання загальної фізики у системі фахової підготовки вчителя» (захистив 25.10.2005 р.). Доктор педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія і методика навчання фізики (з 09.02.06 р.), має звання професора кафедри загальної фізики (з 2007 р.), дійсний член академії наук вищої освіти України (з 2011 р.).

Міжнародним визнанням наукових досягнень Сергієнка В. П. стала перемога в конкурсі грантів за програмою Європейського Союзу TEMPUS — IV (2009—2012 рр.) і відзначення Національним Темпус — офісом його проекту «Освітні вимірювання, адаптовані до стандартів ЄС» як зразкового за результатами виконання. Це також сприяло активізації міжнародної діяльності викладачів, докторантів, аспірантів і студентів.

Розробник Концепції розвитку інституту Інформатики (2008 р.), Положення про інститут (2008 р), Положення про комп'ютерну діагностику знань студентів університету (2011 р.), планів роботи університету (2011—2013 рр.), матеріалів для ліцензування нового напряму підготовки 6.040302 "Інформатика* (2008 р.). Вперше в Україні ліцензував, акредитував і успішно впровадив нову спеціальність магістерської підготовки 8. 18010022 Освітні вимірювання (2010 р.).

Заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій (2007-2012 рр.), член спеціалізованих вчених рад.

Член редколегії наукових часописів НПУ імені М. П. Драгоманова «Комп'ютерно орієнтовані системи навчання», «Педагогічні науки», Всеукраїнських часописів «Тестування і моніторинг якості освіти», «Інформатика та інформаційні технології».

Науковий напрям «Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів». Досліджуючи проблеми дидактики фізики вищої школи, використання комп'ютерних технологій автор запропонував структуру і зміст моделі загальної фізичної освіти в частині змістової, організаційної та операційної складових навчально-пізнавальної діяльності, які визначають інноваційний підхід до реалізації навчального процесу в умовах євроінтеграції освітніх систем та інформатизації освіти. З 2001 р. ці ідеї впроваджуються у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації за участю аспірантів, докторантів, здобувачів.

Наукова школа[ред. | ред. код]

Науковий керівник володаря гранту Президента України для обдарованої молоді, переможців Всеукраїнських конкурсів студентських наукових робіт і володаря премії Київського міського голови, керує магістерськими роботами. Заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій (2007—2012 рр.), член спеціалізованих вчених рад.

Захищені доктори педагогічних наук:


Захищені кандидати педагогічних наук:

Один із організаторів близько 30 міжнародних і всеукраїнських конференцій, семінарів. Найзначущі з них: I—IX Всеукраїнські конференції «Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики» (1992—2004 рр.); Перші Міжнародні Драгоманівські читання (2003 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція «Проблеми фізико-математичної і технічної освіти і науки України в контексті євроінтеграції» (2006 р.); Міжнародна конференція «Освітні вимірювання в інформаційному суспільстві» (травень 2010 р.); IV—V Міжнародна конференція «Науково-методичні засади управління якістю освіти у вищих навчальних закладах» (2011, 2013 рр.); Міжнародний форум фахівців з освітніх вимірювань (2012 р.); I—IV Міжнародні літні школи з освітніх вимірювань (Форос, АР Крим, 2009—2012 рр.) та ін.

Виступив з доповідями на багатьох міжнародних, всесоюзних та всеукраїнських наукових та науково-методичних конференціях. Рецензував низку навчальних посібників та дисертацій, виступав офіційним опонентом на захисті дисертацій. Виступив з доповідями і лекціями у Пряшівському університеті (Словаччина, 2008 р.), Малардаленському (Швеція, 2009 р.), Гельсінському технологічному (Фінляндія, 2010 р.), Кельнському (Німеччина, 2011 р.), Римському університеті «La Sapienca» (Італія, 2011 р., 2012 р.).

Наукові публікації[ред. | ред. код]

Видання з грифом «Рекомендовано МОН України»
  • Сергієнко В. П. Курс фізики: навч. посіб. для слухачів підготовчих відділень вищих навч. закл. — К.: Майстер — клас, 2006. — 368 с;
  • Скубій Т. В., Сергієнко В. П. Розв'язування задач з електростатики: посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: Політехніка. 2005. — 132 с;
  • Шут М. І., Сергієнко В. П. Науково-дослідна робота з фізики в середніх і вищих навчальних закладах: навч. посіб. — К. Шкільний світ, 2004.- 128 с;
  • Дідович М. М., Пастушенко С. М., Сергієнко В. П. Розв'язування задач з фізики: Навч. Посібник.-К: Діал, 2004. — 180 с;
  • Демонстраційний експеримент з фізики: навч. посіб. /М. І. Шут, В. Ю. Биков, В. П. Сергієнко та ін. / За заг. ред. М. І. Шута, В. Ю. Бикова. — К.: НПУ, 2003. — 237 с;
  • Сергієнко В. П., Шут М. І. МАН: Підготовка науково-дослідних проектів: навч. посіб. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. — 128 с. — (Б — ка «Шк. світу»).
  • Дембіцька С. В., Сергієнко В. П., Яблочніков С. Л. Фізика та основи астрономії для студентів коледжів. Практичний курс: навч. посіб. — Вінниця: ТОВ Планер. — 2008. — 179 с;
  • Сергієнко В. П., Садовий М. І., Трифонова О. М. Фізика: підручник для слухачів підготовчих курсів. — Кіровоград: ПП «Екслюзив — Систем», 2008. — 698 с.;
  • Бугайов О. І. Фізика: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту) / О. І. Бугайов, М. В. Головко, В. П. Сергієнко. — К.: Педагогічна думка, 2008. — 228 с.
  • Сергієнко В. П., Садовий М. І. та ін. Методика і техніка експерименту з оптики: навч. посіб. — Луцьк: Волиньполіграф, 2011. — 292 с. та ін.
  • Сергієнко В. П. Архітектура інформаційних систем Навчальний посібник (з грифом МОНМСУ) [2-е вид.] / Войтович І. С., Малежик М. П., Сергієнко В. П. –Рівне: СПД О.Зень, 2011—322 с.
  • Лабораторні роботи з обладнанням PHYWE. Фізика. 8 клас. Навчально-методичний

посібник. / Горбачук І. Т., Сергієнко В. П., Войтович І. С., Падалка О. С., Працьовитий М. В., Олефіренко Т. О., Левтік М. М. — К.: РВВ НПУ, 2012. — 144 с.

  • Лабораторні роботи з обладнанням PHYWE. Фізика. 7 клас. Навчально-методичний посібник. / Горбачук І. Т., Сергієнко В. П., Войтович І. С., Падалка О. С., Працьовитий М. В., Олефіренко Т. О., Зінчук В. М. — К.: Вид-во НПУ, 2012. — 106 с.
  • Сільвестров Д. С., Сергієнко В. П. та ін. Підготовка фахівців з освітніх вимірювань в Україні: Навчально-методичний комплекс. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012 р. — Частина 1. — 364 с.;
  • Сільвестров Д. С., Сергієнко В. П. та ін. Підготовка фахівців з освітніх вимірювань в Україні: Навчально-методичний комплекс. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012 р. — Частина II. — 400 с. та ін.
  • Сергієнко В. П. Науково-дослідна робота з інформатики у середніх та позашкільних навчальних закладах. Навчально-методичний посібник [для учнів загальноосвіт. навч. закл. та вчителів] / Сергієнко В. П., Войтович І. С. — Київ: МАНУ, 2013. — 58 с.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2004 р.), Почесною Грамотою Міністерства народної освіти УРСР (1987 р.), Грамотою МОН України (2010 р.) Почесною Грамотою Президії АПН України (2006 р.)., Подякою міського голови О. О. Омельченка (2005 р.), орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2009 р.), орденом Геродота Галікарнаського (2009 р.), нагрудним знаком «Ушинський К. Д.» Національної академії педагогічних наук України, Почесною відзнакою срібною медаллю «М. П. Драгоманов 1841—1895 рр.» (2009 р.) та золотою медаллю «М. П. Драгоманов 1841—1895 рр.» (2014 р.), подяками і грамотами університету[2].

Публікації[ред. | ред. код]

Опубліковано понад 300 наукових праць з проблем експериментальної фізики та методики її навчання, використання інформаційних технологій та освітніх вимірювань з них одна монографія, 45 підручників, навчальних та методичних посібників, 185 статей тощо. Автор 30 навчальних програм для студентів фізико-математичних та інформатичних спеціальностей. Розробник стандарту вищої освіти для магістрів з освітніх вимірювань, навчальних матеріалів популярного в учнів України сайту «Сергієнко В. П. Шкільна фізика [Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.]».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ліцей №1 - Видатні випускники. sites.google.com (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
  2. ↑ Сергієнко Володимир Петрович. fi.npu.edu.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сергієнко_Володимир_Петрович&oldid=41601881