Сечовід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сечовід
Urinary system.svg
1. Сечова система людини: 2. Нирки, 3. Ниркові миски, 4. Сечовід, 5. Сечовий міхур, 6. Сечівник. (лівий бік і фронтальний розріз), 7. Надниркова залоза
Судини:
8. Ниркова артерія і вена, 9. Нижня порожниста вена, 10. Черевна аорта, 11. Загальна клубова артерія і вена
Напівпрозорим виділені:
12. Печінка, 13. Товста кишка, 14. Таз
Латинська назва Ureter
Система Сечова система
Артерія Верхня сечоміхурова артерія, Піхвова артерія, сечовідні гілки ниркової артерії
Нерв Сечовідне сплетіння
Попередник Метанефричний дивертикул

Commons-logo.svg Сечовід у Вікісховищі

Сечово́ди (лат. ureteres, однина ureter) — парні циліндричні трубки з внутрішнім діаметром 4-9 мм, завдовжки 30-35 см. Сечоводи з'єднують нирки із сечовим міхуром, виконуючи функцію відведення сечі. Сечовід, починаючись від ниркової миски, продовжується по задній стінці черевної порожнини донизу (черевна частина), потім спускається в порожнину малого таза (тазова частина), де, досягши дна сечового міхура, проходить через його стінку навскіс і відкривається щілиноподібним отвором у порожнину сечового міхура. Сечовід має три фізіологічних звуження: біля виходу з ниркової миски, на рівні переходу до порожнини малого таза, біля входу в сечовий міхур.

Література[ред. | ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.